"борці за передові ідеї та свободу думки"
В коментарях прочитав цікаву думку: мовляв, хто ж християнам забороняє ходити по Києву, відстоювати свої переконання?Можливо у когось історична пам'ять і коротка, але віруючі ще не забули, як прихильники "науки і прогресу" в "боротьбі проти середньовіччя, забобонів та релігійного дурману" – висадили в повітря та в різний інший спосіб знищили тисячі храмів, розстріляли та у різний інший спосіб замордували десятки тисяч священнослужителів і вірних, сотні тисяч пройшли через тюрми, табори, заслання.
Коли ці "борці за передові ідеї та свободу думки" були у меншості – вони всіляко вимагали і свободи думки, і поваги до своїх прав, нарікаючи на утиски. Але коли вони опинилися при владі – у першу чергу взялися за нищення всякої можливості для свободи інших думок, відмінних від їхніх власних.
Ще у давньому Римі прийшли до висновку, що дуже часто раби прагнуть не свободи, а стати власниками рабів. Так і ті, кого дратує християнський погляд на Бога, людину, суспільство і мораль, дуже часто прагнуть не свободи для себе, а права диктувати і нав'язувати усім власні погляди.
На жаль, рідко де знайдеш стільки нетерпимості, як серед борців за терпимість. І коментарі це лише підтверджують.
Або такі от приклади:
Читайте также
О двойных стандартах и избирательности церковных традиций
Уже не впервые украинское информационное пространство взрывается дискуссиями вокруг церковных обычаев. Особенно тогда, когда слова и дела духовных лидеров начинают расходиться.
Алогичность любви
Поступки истинной любви не поддаются логике: они следуют сердцу, жертвуют собой и отражают евангельскую сущность Христа.
Справедливость не по ярлыкам
В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.
В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ
Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.
Когда святыню превратили в пепел
Храм взорвали, чтобы стереть следы грабежа. Немцы знали время подрыва — и сняли всё на плёнку. Через десятилетия хроника всплыла вновь — чтобы сказать правду за тех, кого пытались заставить молчать.
От молитвы к менеджменту: в Лавре – новые «образовательные программы»
Пока в Лавре ищут «сакральное сердце Украины», древняя святыня превращается в площадку экспериментов: теперь здесь предлагают «уникальные» курсы по маркетингу.