З життя священносповідника протоієрея Василія Малахова
З життя священносповідника протоієрея Василія Малахова:"25 березня слідство було закінчено. Священик та його дружина були звинувачені в тому, що, будучи вороже налаштовані проти радянської влади, систематично проводили антирадянську агітацію, організовували таємні моління і поширювали контрреволюційні провокаційні чутки про те, ЩО НІБИТО ПРОВОДЯТЬСЯ ГОНІННЯ НА ВІРУЮЧИХ в СРСР.
16 квітня 1936 року Особлива Рада при НКВС (вочевидь не погоджуючись з тим, що в СРСР проводяться гоніння на віруючих, - авт.) засудила їх до п'яти років заслання у Північний край, і вони були відправлені спочатку в Архангельськ, а потім у місто Каргополе Архангельської області, де, передбачалося, що вони пробудуть весь час заслання."
Нічого не нагадує?
Читайте также
Про провокацію проти Митрополита Онуфрія у Хмельницькому
Молоді люди, замість проявити себе у захисті своєї землі на передовій (де несуть службу і гинуть віряни УПЦ), обливають хрест — святиню християнського світу — свинячою кров’ю.
В одну мить ми стаємо "московськими попами". "агентами кремля", "ворогами"
Знаходиться сто "законних" приводів засудити, вислати в московію, вигнати з рідної землі, з рідного храму...
Про вишиванку — без пафосу, але з любов’ю
Я люблю вишиванку. Не тому, що так треба. Не заради фото у стрічці. А тому що вона — частина мого життя, мого роду, мого серця.
Я, наверное, не то Евангелие читаю…
Потому что когда слышу, как о Церкви сегодня говорят некоторые люди, которые считают себя православными, — ловлю себя на мысли, что, наверное, у меня другое Евангелие.