Перший параграф Статуту УПЦ КП
Народ, а хочете впасти від несподіванки?
Ось, читайте: "Українська Православна Церква Київського Патріархату є Помісною (автокефальною) православною Церквою в Україні і входить до складу Єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви, Главою якої є Господь наш Ісус Христос".
Нє-нє, не падайте!
Це не відповідь зі Стамбулу на депутатський лист. І не "томос" патріарха Варфоломія.
Це... перший параграф Статуту УПЦ КП!
Тобто, вже давним-давно (а якщо точніше, то з 1990 року) вони дарували собі автокефалію! То що ж вони просять зараз? По статуту автокефалія вже є, "помістність" теж. Що ж вони хочуть від Стамбулу? Ще одну голову (нагадаю, що "автокефалія" - це грецьке слово, яке означає "сам собі голова")?
Читайте также
Когда никто не причащается
За 3,5 года эмиграции мы побывали в 12 странах. И везде стиарались участвовать в местной литургической жизни и причащаться
Глубинные причины военых неудач
То, что Залужному наконец разрешили высказаться о делах прошедших дней, я считаю хорошим знаком. Просроченного гаранта понемногу поджимают и дают вполне понятные намёки, даже англичане. И это лишь малая часть того, что сейчас можно рассказать о глобальных военных промахах правящей команды.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Рождество или день программиста: о вере, выборе и ответственности
7 января для многих — не просто дата в календаре, а вопрос веры и личного выбора. Попытка придать этому дню новый смысл заставляет задуматься, без чего человеку действительно трудно жить.
Ханукия в Украине: не традиция, а новая публичная реальность
В Украине ханукия исторически не была традицией, но сегодня ее все чаще устанавливают при участии властей
О двойных стандартах и избирательности церковных традиций
Уже не впервые украинское информационное пространство взрывается дискуссиями вокруг церковных обычаев. Особенно тогда, когда слова и дела духовных лидеров начинают расходиться.