От почнемо святкувати Різдво 25-го, і нас одразу визнають європейцями

Кампания о перенесении празднования Рождества на 25 декабря набирает обороты. Фото: Facebook

У фейсбуці нова кампанія – за перенесення святкування Різдва з 7 січня на 25 грудня. Мовляв, так станемо ближчими до Європи – от почнемо святкувати 25-го, і нас одразу визнають європейцями. Принагідно згадується анекдот про представників малих народів Сибіру, які заблукали в тайзі і вирішили діяти так, як ситуації геологи – стріляти, щоби їх почули. Стріляли-стріляли, але ефекту не досягли. Та й стріли скінчилися...

Але в даній ситуації на думку приходить реальна історія, яка мала місце на початку 90-Х років. Львів, грудень, трамвай. На вулиці Руській сідає чоловік з числа напівбожевільних провокаторів, який починає проповідувати: «Ця безбожна влада вирішила скасувати Різдво Христове і замість нього святкувати день народження Папи Римського!». Одна з бабусь сплеснула руками: «Та як же так! Як вони можуть??? Я церковний календар на наступний рік купила! Що, тепер його викинути?». Чоловік суворо глянув на неї: «Ні, наступного року ще святкуватимуть сьомого січня. Але більше календар не купуйте!».

Так от. День народження Папи Римського – 17 грудня. Про всяк випадок, до відома...

Ханукия в Украине: не традиция, а новая публичная реальность

В Украине ханукия исторически не была традицией, но сегодня ее все чаще устанавливают при участии властей

О двойных стандартах и избирательности церковных традиций

Уже не впервые украинское информационное пространство взрывается дискуссиями вокруг церковных обычаев. Особенно тогда, когда слова и дела духовных лидеров начинают расходиться.

Алогичность любви

Поступки истинной любви не поддаются логике: они следуют сердцу, жертвуют собой и отражают евангельскую сущность Христа.

Справедливость не по ярлыкам

В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.

В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ

Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.

Когда святыню превратили в пепел

Храм взорвали, чтобы стереть следы грабежа. Немцы знали время подрыва — и сняли всё на плёнку. Через десятилетия хроника всплыла вновь — чтобы сказать правду за тех, кого пытались заставить молчать.