Ця історія ілюструє вчення Церкви про загробне життя
Родительская суббота. Фото: Православие.ру
Цю історію, яка сталася декілька місяців тому, розповів мені мій знайомий священик про свого прихожанина, якого я також особисто знаю.
Цей прихожанин захворів на коронавірус, попав в лікарню і пережив клінічну смерть. І ось як він розповідає про свій пережитий досвід:
«Бачу, що лежу в палаті. Розумію, що я віруюча церковна людина і хочу помолитися, але не можу згадати жодної молитви. Мене починає брати тривога. Усвідомлюю, що знаю напам'ять самі прості молитви, («Отче наш», «Богородице Діво»), але я не можу їх згадати. Мене охоплює страх. Думаю, є ж сама проста й коротка молитва («Господи помилуй!»). Не можу і її згадати. І мене охоплює паніка. Повертаю голову і бачу стоїть в палаті мій духівник - отець N., і молиться за мене. І тут я заспокоївся, мені стало легше».
Ця історія важлива тим, що вона ілюструє вчення Церкви про загробне життя. Згідно з вченням Православної Церкви, люди, що помирають, вже не можуть за себе молитися. Вони вже не можуть нічого для себе зробити, нічим собі допомогти. Тільки ми, які живемо на землі, в цьому житті можемо допомогти молитвою нашим ближнім. Завтра, 6 березня, м’ясопусна поминальна батьківська субота. Підіть в храми і помоліться за ваших близьких, які за себе помолиться вже не можуть.
P. S. Спочатку я назвав цей короткий текст «Історія на завтра», маючи на увазі завтрашній поминальний день. Але перед публікацією тексту зрозумів, що це історія на "завтра" для кожного з нас. Бо ніхто з нас не уникне свого «завтра» і того досвіду, який описаний вище. А тому, поки ми живемо ще сьогодні, і можемо зробити користь для своєї душі і душ наших померлих близьких, то давайте не будемо про це забувати.
Читайте также
Справедливость не по ярлыкам
В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.
В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ
Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.
Когда святыню превратили в пепел
Храм взорвали, чтобы стереть следы грабежа. Немцы знали время подрыва — и сняли всё на плёнку. Через десятилетия хроника всплыла вновь — чтобы сказать правду за тех, кого пытались заставить молчать.
От молитвы к менеджменту: в Лавре – новые «образовательные программы»
Пока в Лавре ищут «сакральное сердце Украины», древняя святыня превращается в площадку экспериментов: теперь здесь предлагают «уникальные» курсы по маркетингу.
Быть собой, когда все сошли с ума: сила совести и веры
Мы живем в мире, где зло называют добром, а ложь — правдой. Те, кто потеряли совесть, пытаются учить нас морали. Но даже когда мир вокруг сводит правду к безумию, важно не предавать Бога, свою совесть и человечность. Потому что истина — не там, где большинство, а там, где правда и Бог.
Рождество без каникул
Школьные каникулы в Ровно завершатся именно на праздник Рождества по Юлианскому календарю. Для многих семей это означает возвращение к учебе вместо совместного празднования важного духовного праздника.