Про піст, молитву та досвід смерті і воскресіння

Великий піст - це ж не про їжу, так? Це про молитву і все, що з неї народжується доброго. Як буде молитва - все встигнемо. А без молитви світ довго не встоїть.

У Великий піст служимо часто. І не лише в себе на парафії. Багато служб соборних, сьогодні одну із таких очолив наш керуючий єпархією митрополит Антоній.

Взагалі, телефон брати до рук зайвий раз зовсім не хочеться. Бо піст. Та й набрид трохи, чесно кажучи, той телефон. Забагато його стає у житті. Пишу цей допис про всяк випадок, на пам'ять. Щоб не забути дні знакових служб.

Служили в с. Недра з п'ятниці вечора до обіду понеділка. В понеділок святкували пам'ять святителя Софронія Іркутського.

Сьогодні вранці соборну літургію в с. Поділля, в обід годинну онлайн-зустріч зі студентами одного із світських навчальних закладів на тему "Духовність", увечері Маріїне стояння.. Завтра зйомки однієї цікавої задумки до Великодня. В п'ятницю і до неділі знову увесь час в храмі.

І ще безліч дзвінків, повідомлень, прохань, проектів. Ще є сім'я. І приватний будинок з садом, госп. будівлями і т.і.. І весна. На кожному кроці підштовхує і наче кричить тобі про те, що ти знову нічого не встигаєш.

У священика все, як у інших людей. Все теж саме. Ті ж турботи і ті ж самі радощі.

І так само силуєш себе до молитви. Бо треба прикласти сил, щоб здобути Царство Небесне. І не інакше.

Піст закінчиться зовсім скоро, але це ж по суті нічого не міняє. Орієнтири залишаються ті ж самі, цілі, методи, правила так само. Але вже з новими силами і новим Великоднім досвідом.

Досвідом смерті і воскресіння.

Бо без такого досвіду все у світі - картковий будиночок. Дмухнеш - і розвалиться.

Давайте хоч ми його тримати.

Вірою, молитвою і упованням на Господа.

Божого благословення всім нам.

Справедливость не по ярлыкам

В Украине все чаще вместо доказательств используют ярлыки. Одних клеймят за принадлежность, другим прощают предательство. Когда закон становится избирательным, справедливость превращается в инструмент давления, а не защиты.

В СВОРОВАННОМ ХРАМЕ В РАЙ НЕ ПОПАДЕШЬ

Эта фраза — не риторика, а нравственное утверждение: невозможно искать спасение там, где попраны заповеди. Слова «В сворованном храме в рай не попадёшь» напоминают, что святыня не может быть присвоена силой, ведь то, что освящено молитвой и любовью, не принадлежит человеку, а Богу.

Когда святыню превратили в пепел

Храм взорвали, чтобы стереть следы грабежа. Немцы знали время подрыва — и сняли всё на плёнку. Через десятилетия хроника всплыла вновь — чтобы сказать правду за тех, кого пытались заставить молчать.

От молитвы к менеджменту: в Лавре – новые «образовательные программы»

Пока в Лавре ищут «сакральное сердце Украины», древняя святыня превращается в площадку экспериментов: теперь здесь предлагают «уникальные» курсы по маркетингу.

Быть собой, когда все сошли с ума: сила совести и веры

Мы живем в мире, где зло называют добром, а ложь — правдой. Те, кто потеряли совесть, пытаются учить нас морали. Но даже когда мир вокруг сводит правду к безумию, важно не предавать Бога, свою совесть и человечность. Потому что истина — не там, где большинство, а там, где правда и Бог.

Рождество без каникул

Школьные каникулы в Ровно завершатся именно на праздник Рождества по Юлианскому календарю. Для многих семей это означает возвращение к учебе вместо совместного празднования важного духовного праздника.