Церква - це не стіни, які можна захопити чи переоформити
Церковь это не здание, а люди
Центральний храм у с. Веселинівка до 2007 року належав канонічній Церкві.
Зараз тут ПЦУ. Ви знаєте, як це відбувається в нашій країні.
А маленька спільнота вірних УПЦ молиться у старенькій будівлі.
Сьогодні разом із нами у храмі було близько 15 душ. Три священика, півчі і парафіяни.
Заходячи на церковне подвір'я, я сказав жіночкам, які викладали квітами доріжку: "Гарно! Але ж архієрея наче не буде сьогодні!".
На це одна жінка відповіла:
"Ми, отче, Богородицю так зустрічаємо".
Справжня велич людини лежить саме у таких словах і в такій вірі.
Церква - це не стіни, які можна захопити чи переоформити.
Церква - це люди.
Читайте также
В одну мить ми стаємо "московськими попами". "агентами кремля", "ворогами"
Знаходиться сто "законних" приводів засудити, вислати в московію, вигнати з рідної землі, з рідного храму...
Про вишиванку — без пафосу, але з любов’ю
Я люблю вишиванку. Не тому, що так треба. Не заради фото у стрічці. А тому що вона — частина мого життя, мого роду, мого серця.
Я, наверное, не то Евангелие читаю…
Потому что когда слышу, как о Церкви сегодня говорят некоторые люди, которые считают себя православными, — ловлю себя на мысли, что, наверное, у меня другое Евангелие.
Як можна увірватися в Храм, де звершувалася Літургія?
Як можна прийти із натовпом, із криком і злом — туди, де Священник виносив Святе Причастя? Туди, де сходив Дух Святий?