Про богослужбову мову в Польській Православній Церкві

      Про польську богослужбову мову в Польській Православній Церкві
  (До теми попередніх постів)
  Мав спілкування минулого року зі священиками з Польської Православної Церкви. Запитав їх про вживання польської мови в богослужінні. Отці сказали, що лише в декількох (на той час близько 4 !?) приходах Польської Церкви, на прохання віруючих, служать польською мовою. На інших - церковно-слов'янською.
  «І ми не сказали б, - розповідають священики, - що ті приходи стали якимись особливими, що там багато людей. Звичайні, як і інші. Ці приходи навіть є більш місіонерськими. Бо ми помітили таку особливість, що частина людей – нецерковних або малоцерковних, спочатку приходять туди, щоб молитися польською мовою, потім більш воцерковляються і частина з них переходить на церковно-слов’янську мову як в богослужінні, так і приватній молитві. Переходять на інші - слов'яно-мовні парафії. Не треба забороняти. Хочуть, нехай».
  Таким чином, вважаю, що в пастирських цілях, в місіонерських цілях можна служити українською, якщо така потреба в конкретному регіоні є, аби лише люди ходили. Зі свого досвіду бачу, що українська мова в богослужінні й молитві актуальна для тих, хто тільки приходить до Церкви, для малоцерковних людей, і для політично ангажованих людей. Але і їх потрібно вести до Христа, виводити з області ідеологій й давати відчути радість життя з Богом в Церкві.
   Україна – різноманітна, і її Церква також. Головне – єдність у Христі, в єдиній Церкві.
  І не треба робити українську мову чи автокефалію знаменем боротьби з єдністю Церкви, прапором революції в Церкві. Все можливе, якщо відбувається з миром, в церковному дусі, без політики й агресії.

0 0