Хто більше любить Україну

    Нині політики і Церкви активно змагаються між собою, хто більше любить Україну. В більшості випадків ці змагання проходять на рівні взаємних образ, погроз і словоблуддя.
     В мене є друг, який служить в одному великому районному центрі на Галичині. Якось до нього в церкву зайшов полум'яний українець, який нині проживає в Америці, і почав звинувачувати в непатріотичності, бо о. П. молиться за Московського Патріарха, а значить - служить не народу України, а москалям. Отець П. відповів, що це не правда, бо на відміну від палкого патріота, який працює в Америці, він служить в Україні. Апонент зразу притих і в нього зник запал звинувачення в непатріотичності.
     І дійсно, отець П. побудував недалеко від центру міста кам'яний двохповерховий храм з чудовим різним мармуровим іконостасом, який став великою прекрасою міста і який буде стояти в Україні віки. Навіть Івано-Франківський греко-католицький архієпископ на зборах уніатського духовенства хвалив о. П., ставив в приклад іншим і казав: "Дивіться, як православні християни люблять Бога, бо який чудовий храм вони побудували!" Так само у всіх трьох Лаврах – Києво-Печерській, Почаєвській і Святогірській, всі храми і будівлі відреставровані і все зроблено наскільки ідеально і з такою великою любов'ю, що хіба сама черства людина може запідозрити когось в непатріотичності.
    Це добре, коли політики і Церкви змагаються, хто більше любить Україну, але головним критерієм при визначенні переможця має бути не голе словесне вітійство, не взаємні образи і звинувачення, не лукава імітація молитви і праці, а конкретні добрі справи. Віра без добрих справ мертва, - вчить всіх нас святий апостол Яків (2:20).