Разговор с противником УПЦ
Хроники пропаганды.
18 декабря шёл я значит в подряснике к храму на всенощную.Догнал меня один раб Божий. «Батюшка,а можно Вас запитати?»
- «Запитуйте»
- «Скільки ще ви будете ходить в путлєрський патріархат,у цю фсбшну секту? Переходьте вже в справжню українську церкву,яка вже створена».
- «Ось коли вашу церкву визнає вся православна повнота,коли ви справді станете церквою,тоді ми з вами зможемо поспілкуватися на цю тему»
- «Но ви ж освячуєте:танки,гради,кулемети.Ви ж за Путіна молитесь,Гундяя помінаєте» (и полный набор обычных в таком случае ярлыков).
После этих перлов,я спросил имя новоиспечённого диспутанта.Он оказался Миколою.(«В мене завтра свято»)Я взял его за руку и пригласил в храм на вечернюю службу.
- «Та не піду я.Я і так все знаю».
- «Краще один раз побачити,аніж сто разів почути! Ідемо!»
- «Та не піду я»
- «От ви мені отче скажіть:чому ви називаєтеся православними? Ви ж не знаєте!»
- «Чого не знаю? Право Славімо Бога!»
- «Нічого ви не знаєте.Ви так називаєтесь,бо вам Візантія дала право славити Бога!!!»
-.....
- «І до речі,я не православний!»
- «А хто ж ви?»
- «Я рунвіра»
-....
- «І до речі я депутат райради.І ми скоро Вас перейменуємо в російську церкву!»
- «Микола! Ідемо в храм на молитву!»
- «Та не піду я...»-буркнул Николай и пошёл прочь.
А между тем,колокольный звон уже настойчивей и настойчивей позвал меня на службу. Войдя в храм,я увидел первых прихожан,которые чинно прикладывались к иконе Святителя Николая. А потом была всенощная,где мы молились «о богохранимой стране нашей, властях и воинстве Ея». А на щеках,отходивших от исповеди людей блестели слезы...
Кстати, пишу пост о прошедшей встрече на епархиальном празднике в честь святителя Николая. Тут много детей,взрослых. С нами сегодня и Владыка Ириней. «Детки! Имейте чистое и доброе сердце!» - сказал он всем нам..
Слава Богу!
