Творець, навіть через природні явища, демонструє нам Свою велич
Що спільного між Неопалимою купиною, Почаївським чудом та «фігурами Ліхтенберга»
Не знаю, можливо ви вже десь чули щось подібне, однак, якщо ні, то я хотів би поділитися з вами цікавою, як на мене, інформацією. Почнемо з Неопалимою купини. Згідно з даними, які наявні в книзі Вихід, Неопалима купина – це кущ, який горів і не згорав. Його знайшов пророк Мойсей біля підніжжя гори Синай. Через це диво, Господь явив себе Мойсею, наказавши врятувати єврейський народ від єгипетського рабства. У християнстві Неопалиму купину позиціонують також, як прообраз Богородиці. Саме це явище цілком відповідає непорочному зачаттю Божої Матері.
Почаївське чудо – це факт явлення Пресвятої Богородиці на Почаївській горі близько 1240-х років, в наслідок якого у твердій породі утворився відбиток стопи Божої Матері, з якого забило джерело з цілющою водою. Очевидці цієї події переповіли, що Діва Марія явилась, будучи немов охопленою вогнем. На цьому святому місці пізніше було засновано чоловічий монастир, відомий тепер, як Почаївська Лавра.
Фігури Ліхтенберга – розгалужені електричні розряди, які можуть з'являтися на поверхні та в середині ізолюючих матеріалів (твердих тіл, рідин або газів) у процесі електричного пробою. Простими словами - це візерунки, які залишаються на тій чи іншій поверхні, внаслідок вивільнення великої кількості плазми. Особливо ці візерунки проявляються на тілах людей опісля удару блискавкою.
Що об'єднує ці три явища? Енергія! По суті, ані Неопалима купина, ані Богородиця «у вогні» на Почаївській горі не горіли у звичному для нас розумінні цього терміну. Вогню не було. В обох випадках відбувалось потужне вивільнення плазми (по типу блискавки), внаслідок якої на місцях явлення залишились характерні візерунки – фігури Ліхтенберга.
Що цікаво, коли у мене була змога побачити «живу» породу Почаївської гори, над якою тепер стоїть Успенський собор Лаври, я на власні очі пересвідчився у тому, що візерунки навколо місця сліду стопи Богородиці абсолютно ідентичні тим, які є на породі гори Синай, в місці явлення Неопалимої купини. Сам слід стопи Богородиці "пропалив" десятки сантиметрів твердої гірської породи, так само, якби хтось доторкнувся розпеченим металевим предметом до скибки масла.
Можете собі уявити, яким потужним було вивільнення енергії, наприклад, в момент явління Богородиці на Почаївській горі. Підозрюю, що щось схоже відбувалося під час Преображення, Воскресіння Христового та інших описаних богоявлень. Тепер зрозуміло, чому старозавітні і новозавітні боговидці лякалися і падали ниць, коли Господь являв їм Себе. Напевно, це було схоже як мінімум на розряди блискавки, які, проте, поводили себе, не як блискавка, але як організований світло-енегретичний потік, як розумна енергія. Іншими словами – Творець, навіть через природні явища, демонструє нам Свою велич, яку ми не змогли б осягнути у повній мірі. Не дарма у Святому Письмі в більшості епізодів, коли Бог показує себе людям, фігурують згадки про грім, блискавки і яскраве світло.
П.С. Для ілюстративного сприйняття залишу 2 фотографії: руки чоловіка, якого вдарила блискавка та камінця з місця явлення Неопалимої купини на горі Синай. Фото породи Почаївської гори з ідентичним візерунком у мене нажаль поки що немає.
