Рівненщина у вогні, або як філаретівці відкривають другий фронт
Віднедавна Рівненщина стала осередком міжконфесійної боротьби та протистояння. Загострення ситуації відбулося відразу після Революції Гідності на хвилі національного піднесення. Самопроголошений Патріарх Філарет використав це благодатне підґрунтя для того, щоб укотре налаштувати вірян двох конфесій на суперечку і, таким чином, підштовхнути громадськість до думки про утворення так званої Єдиної Помісної Української Православної Церкви, чільне місце у якій він собі, ймовірно, вже відвів. Окрім того, об’єднання усіх православних Церков нарешті вирішило би головну проблему Київського Патріархату – канонічності та визнання.
Аналізуючи «гарячі точки» міжконфесійних протистоянь на Рівненщині та методи їх «запалювання», можна із впевненістю констатувати: відкриття другого фронту на релігійному ґрунті Філарету практично вдалося. Про об’єднання, чи то пак, добровільний перехід під егіду розкольників, мова у селах, де відбуваються суперечки, не тільки не виникає, а й узагалі, активно опротестовується вірянами УПЦ.
До прикладу, релігійна громада УПЦ села Птича Дубенського району Рівненської області вже рік оскаржує право на храм у судах. І доки триває судова тяганина, православні смиренно моляться у пристосованому під богослужіння приміщенні, чекаючи рішення, яке, або підтвердить їх право на храм, або навпаки, – визнає власниками УПЦ «КП». Натомість адепти Філарета чи не щонеділі порушують усілякі домовленості та закони, самовільно зрізають замки на церкві і пікетують Рівненську ОДА з вимогою віддати храм саме їм. Вдаються КП-шники і до методів боротьби, що аж ніяк не притаманні християнам: лайка, погрози і судочинство з кулаками.
Через подібне неподобство у селі давно немає миру і спокою між сусідами, друзями та навіть родичами: Птича перебуває у стані війни.
А тепер спробуймо абстрагуватися від окресленої ситуації і уявімо, що подібні конфлікти, з легкої руки Філарета (на офіційній сторінці УПЦ «КП» ледь не щодня з’являються плани захоплення нових храмів), можуть запалати чи не в кожному українському селі. Хто їх гаситиме?
Як священик, хотів би просити усіх, без винятку, вірян поводитись так, як учить нас Біблія: «Люби ближнього свого, як самого себе» (Мк.12:31). Ненависть, зневага та агресія ще нікого не рятувала, і, якщо навіть приводила до кінцевої мети, то післясмак ще довго віддавав гіркотою, болем та стражданнями.
Протоієрей Віктор Земляний,
настоятель Свято-Воскресенського храму м. Острог
Рівненська єпархія УПЦ
