Як живе парафія захопленого храму в Угринові на Волині

Від часу рейдерського захоплення храму парафіяни Української Православної Церкви моляться у будинку священика.

“НЕ БІЙСЯ, СТАДО МАЛЕ ОТЕЦЬ ВАШ БЛАГОВОЛИВ ДАТИ ВАМ ЦАРСТВО”

Будинок в Угринові, в якому родина протоієрея Ростислава Сапожника проживає вже 17 років, стоїть майже поруч із сільським храмом. Якщо у церкві виводять динаміки на вулицю, то і на його подвір’ї можна добре чути, що там відбувається. Навіщо ще й динаміки, якщо храм вміщає всіх людей, які сюди приходять, невідомо. Вранці у неділю 19 липня сільська вуличка, яка веде до старовинної угринівської церкви, не була переповнена святково одягнутим людом, який би поспішав на службу Божу у храм. На початок читання Часів у церкві була 21 людина, з них четверо прийшли на панахиду, про що свідчили чорні хустини на головах жінок і коливо, яке принесли. На Літургії додалося ще чоловік з 15. А здавалося б, що після бурхливих подій 10 вересня минулого року храм мав би тріщати від людей. Бо навіть за результатами так званого “референдуму” в Угринові за перехід парафії до УПЦ КП проголосувало 330 чоловік. У святу недільку ж у ньому було їх десята частина… В Інтернеті можна і сьогодні побачити відеозаписи того, як люто виборювали цю споруду люди, які вирішили, що їхня молитва у храмі, який заберуть в КП, буде чи то щирішою, чи швидше почутою Богом. Тут різали замки, били сусідів і товкли священика, який вірою й правдою служив їм. Бо ж стільки, як прослужив в Угринові отець Ростислав, до нього тут не служив жоден батюшка.

Сільські жіночки, які прийшли також на Літургію у дім отця Ростислава кажуть, що в їхньому селі все змінилося за один день. Про те, як захоплювали храм в Угринові і як донині в селі існує не релігійне навіть протистояння, а протистояння мешканців одного села, спровоковане певними силами, вже писано-переписано. Знають про це на всіх рівнях влади, та, як вірно зауважила одна з парафіянок отця Ростислава, порушується навіть конституційне право громади УПЦ на віросповідання і задоволення своїх релігійних потреб. Місцева влада просто проігнорувала заяву парафії УПЦ про виділення для богослужінь приміщення у так званій старій школі, де вільних кімнат чимало. Отож і моляться люди Богу у вітальні дому протоієрея Ростислава, яка на дні свят та у святу недільку перетворюється на молитовну кімнату. Звичайно, що тут і тісно, а в літню пору і спекотно. Але, як зазначив голова єпархіального інформаційно-просвітницького відділу протоієрей Валентин Марчук, який з благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта очолив богослужіння у неділю 19 липня, такої молитовної обстановки, такої щирої молитви, такого натхненного співу церковного хору давно не доводилося чути і відчувати.

Парафіяни отця Ростислава молилися зі сльозами на очах і на колінах, і це була справді молитва єдиним серцем і єдиними устами. Зовсім по-іншому сприймаються тут слова зі Святого Письма, і тексти молитов: “Ми, сильні, повинні терпіти немочі слабких”. “За святий храм цей і за тих, хто з вірою сюди приходить”. “Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться”, “Хто залишиться вірним до кінця, спасеться”… Звучала молитва за Україну, за те, аби її вороги покаялися, аби Господь дарував сили і здоров’я її захисникам. Така ж молитва – за Героїв Небесної сотні, за воїнів української армії, які відстоюють територіальну цілісність України на сході, звучала щонеділі ще з часів Майдану і з початку так званого АТО у храмі, який ще не захопили. Тоді, звісно, з отцем Ростиславом молилося все село. І тоді, і тепер – роками! – він служив українською мовою. Незадовго до захоплення храму парафіяни його розписали, і це всіх, як кажуть, задовольняло. Та нові господарі свіжі ще розписи… знищили, і намалювали “по-своєму”.

Ті люди, котрі лишилися у парафії Української Православної Церкви, коли йдуть на службу у дім священика, то кажуть, що йдуть у церкву… Та й перші, як кажуть, християни мали свої храми у каменоломнях, у будинках тих, які вже прийняли у своє серце Христа, та навіть молилися у пустелі. Все перетерпіли, ади справдилися слова Ісуса “Не бійся, мале стадо. Бо Отець ваш благоволив дати вам Царство”. Ще у 4 столітті Іоан Златоуст молився словами “Дяка Богу за все”. Святої недільки 19 липня у маленькій молитовній кімнаті в хаті священика було до 20 людей. Не набагато менше, ніж тих, котрі перебували у цей час у їхньому і вже не їхньому храмі. А бути вірним своїй вірі і своїй парафії в Угринові – це непросто. Але і Господь бачить їхнє терпіння, смирення, їхню щиру віру, а щодо тих, котрі чинять над їхніми почуттями наругу – то ж, як кажуть, Бог палицею не б’є… Але й шанс покаятися дає завжди.

“Христос посеред нас! І є, і буде!” – цими словами вітаються тепер у своїй малій церквиці парафіяни УПЦ в Угринові. Чудо Господнє, але воістину відчуваєш, які справедливі ці слова, і присутність Господа зрима. Бо Він – у серцях людей, а не для дій напоказ. Серед тих, котрі молилися з отцем Ростиславом, були і родичі українських військових, які давно вже у зоні так званого АТО. Дівчина з Угринова, котра служить на фронті медсестрою, під час відпустки приймала Святе Причастя в отця Ростислава. Родина з Києва, яка з дітками приїжджає на літо у сусідню Сенкевичівку, приїжджала до нього на Літургію кілька неділь підряд. Всі до одного угринівці, які пішли у зону АТО, це також його парафіяни. Тому так сердечно звучали після закінчення богослужіння слова пісні “Боже великий, єдиний нам Україну храни!” Її співали всі присутні  цієї недільки у своїй малій церкві.

Протоієрей Валентин Марчук передав вірним УПЦ в Угринові благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта, повідомив, що міжконфесійним протистоянням у селі займається і митрополія УПЦ, її юридична служба. І особливо пророче, світською мовою кажучи – актуально звучала цього дня притча зі Святого Письма про те, як Ісус зцілив незрячих, біснуватого і німого. Він звертався до них зі словами “Хай буде по вірі вашій!” Щира істинна віра і додає сил угринівській громаді Української Православної Церкви.

Наталія МАЛІМОН

Сайт Волинської єпархії

Читайте також

Чому Патріарх Варфоломій не може дозволити собі програти справу Тихіка

Якщо Патріарх задовольнить апеляцію Тихіка, то отримає одразу безліч переваг.