Заповіт митрополита Володимира

Фільм «Заповіт митрополита Володимира» розповідає про те, який внесок в українське православ'я здійснив Блаженніший Володимир як Предстоятель Української Православної Церкви і що він заповів своїм наступникам. 
 
Для українського православного суспільства постать Блаженнішого Володимира відігравала важливу роль. У важкі часи становлення Православної Церкви в державі митрополит Володимир був гідним її очільником, адже володів цінностями справжнього духовного лідера: любив Бога і ближнього, володів глибокою природною мудрістю від Бога, був неперевершеним дипломатом та наставником для вірян.    
  
Вміння прощати, нести добро і мир у світ, налагоджувати діалог з усіма, дає підстави вважати його загальнонаціональним духовним поводирем для православної пастви. 
  
Фільм зосереджує увагу глядача на ключових моментах з заповіту Володимира, а саме на його концепції життя Православної Церкви в Україні, яка утверджується і розвивається і по сьогодні.

Читайте також

«Канонічна математика» Константинополя, або Звідки в ПЦУ взялися єпископи

Чому для діалогу з ПЦУ немає фундаменту і чому «канонічна математика» Константинополя не дає результатів.

Слово як злочин: за що суд визнав винним митрополита Феодосія

Суд виніс вердикт митрополиту Черкаському Феодосію: винен! У чому? Аналізуємо вирок суду.

Чому під приводом національної безпеки влада насправді знищує Церкву

Сьогодні вже минуло достатньо часу, щоб побачити логіку знищення Православ'я в Україні. У чому вона полягає, і яка роль ПЦУ в цій схемі?

Екзархат Константинополя для УПЦ: порятунок чи пастка?

Що стоїть за розмовами про «третій шлях» для Української Православної Церкви і чим може закінчитися згода на нову структуру під омофором Фанару?

Чому переслідувачі Церкви рано чи пізно опиняються на лаві підсудних?

Ті, хто найактивніше нападає на Церкву, найчастіше прикривають цим власні злочини. І рано чи пізно за них розплачуються.

Чи можна християнину брати участь в іудейських обрядах?

Участь в іудейських обрядах стала вже звичною для багатьох православних священників, єпископів, політиків тощо. Чи є це допустимим? Що кажуть канони і святі отці?