У селі Птича представники УПЦ КП знову захопили православний храм

У невеличкому селі Птича, що на Рівненщині, уже рівно рік як тривають міжконфесійні чвари. Релігійні громади УПЦ та УПЦ КП не можуть поділити між собою право на власність православного храму. Хоча у випадку села Птичі, напевно, не зовсім доречно називати ситуацію, яка склалась, поділом власності.

Адже юридично всі права на храм належать громаді УПЦ. І хоча представники Київського патріархату неодноразово намагалися довести свої права на храм, їхні потуги лежать за межами правового поля. Всі судові позови УПЦ КП проти громади УПЦ були відхилені, і храм законно (ще з 90-х рр.) належить православним вірянам села Птичі. Крім того, особливого сатиричного забарвлення ситуації надає той факт, що зазіхаюча на православну власність сторона була зареєстрована як релігійна громада Київського Патріархату лише рік тому.

І ось вже цілий рік храм під замком, тривають суди, а односельчанин палають неприхованою неприязню один до одного. 1 листопада наступив так званий день Х. Представники релігійної громади Київського патріархату заволоділи ключами від церкви. Сталося це з легкої руки сільського голови, який зберігав ключі від опечатаного храму.

За словами сільського голови, він воліє, щоб священники самі помирили односельчан, а він не повинен втручатися. Але політика невтручання зіграла з представником сільської громади досить каверзний жарт. Адже представники КП, які заволоділи ключем від храму, здійснили протизаконні дії - без дозволу суду і, не маючи права власності на церкву, вони відімкнули її і проникли всередину. Ось таким, варварським способом була загарбана ще одна церква, яка по закону належить УПЦ.

Віряни Української Православної Церкви відреагували на вторгнення протестом - перекрили дорогу біля церкви. В такий спосіб, за словами отця Іоанна, відповідального представника з питань безпеки міжконфесійних відносин та захисту прав православних віруючих у Дубенському районі І-ого Дубенського благочиння, віряни намагалися привернути увагу місцевої влади до існуючого релігійного питання. Але представники влади, які прибули до порога храму, не змогли вплинути на неправомірні дії прихожан УПЦ КП.

За словами вірян УПЦ, більшість чиновників негласно підтримують сторону Київського Патріархату, тому сподіватися на їх допомогу, чи об'єктивну оцінку ситуації не доводиться. Міліціонери, які прибули до Птичі, навіть не захотіли прийняти заяву від прихожан православної церкви про те, що на територію їх законної святині вторглися сторонні особи і проголосили її своєю власністю. Втім, під кінець дня, двом сторонам вдалося домовитися зустрітися за круглим столом разом з представниками влади.

Зустріч назначили на 2 жовтня о 14.00 у місті Дубно у стінах районної державної адміністрації. До участі у переговорах були залучені голова РДА Парфенюк Ю.В., голова районної ради Козак О.В., начальник РВ УМВС Михалко Л.М, секретар Рівненської єпархії УПЦ протоієрей Віталій Герлінський, в.о. благочинного УПЦ протоієрей Анатолій Богданов та настоятель новоствореної громади Київського Патріархату у селі Птича Ігор Загребельний. Однак, не зважаючи на впливовість осіб, які зібралися, досягнути хоча б якогось консенсусу не вдалося.

Журналістів на переговори не пустили, та й ті представники, які покидали залу були не надто говіркими, а подекуди навіть агресивними. Але основна проблема навіть не в цьому, а у тому, що законні власники храму не змогли домогтися, щоб представники релігійної громади КП замкнули храм і повернули ключ до рішення суду. Представники влади, зокрема голова РДА Парфенюк Ю.В., бачить вихід лише у встановлені почергового богослужіння у храмі, до того як суд винесе своє рішення. А потім вже як кому пощастить: хто програє, той будуватиме для своїх вірян новий храм.

Рішення демократичне, але не у тому випадку, коли одна зі сторін вже протягом десятиліть служить в одному храмі, який зараз на хвилі псевдорелігійного фанатизму Київського патріархату розривають між собою майже рідні люди, жителі одного маленького села. Чи ж не любов заповідав нам берегти в своїх серцях Бог? Якщо так, то де її тепер шукати, якщо люди з такою ненавистю ставляться до тих своїх братів і сестер, з якими ще не так давно молилися в одному храмі, стоячи на колінах?

Читайте також