Ієромонах Алексій (Корсак): Подвиги відбуваються по благодаті, але на них потрібно зважитися

В Іллінському жіночому монастирі на честь ікони Божої Матері «Відрада та Утішання» святкове богослужіння на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці звершив настоятель київського подвор'я Пантелеймонівського монастиря на Афоні ієромонах Алексій (Корсак). Після служби в бесіді з сестрами батюшка торкнувся важливих духовних питань, повідомляє сайт Ольшанської обителі.

За словами отця Алексія, для того, щоб прийняти та засвоїти благодать, потрібно серйозно трудитися, адже благодать засвоюється через скорботи, а багато хто цього не розуміє та шукає легкого життя: «Благодать потрібно стяжати, потрібно прийняти, «перемолоти» її, дуже ретельно, щоб вона засвоїлася. І «зуби», які її перемелюють, – це скорботи, як такі жорна. Тільки тоді душа її засвоює».

Подвиги здійснюються по благодаті, але на них потрібно зважитися. Якщо людина зважиться боротись, то благодать допомагає. А якщо буде робити собі поблажки, благодать відступить. Подвижник – це та людина, яка в терпінні живе і переносить те, що Господь їй посилає, – зазначив ієромонах Алексій.

Він підкреслив, що будь-яка людина може і зобов'язана закликати ім'я Боже, але у ченців це «спеціалізація» – бути завжди з Богом за допомогою Ісусової молитви. «Молитва полягає не в словах, а в духовних почуттях по відношенню до Бога. Якщо наші думки не поєднані з Богом, то ми робимо людські помилки, так як дивимося на все через серце, пошкоджене пристрастями», – продовжив батюшка.

«Дуже важливо робити все в свій час, не відкладати на потім те, що нам підказує совість. Наше завдання – чути через молитву нашу совість і виконувати те, що вона говорить. Треба триматися в цьому божественному потоці, тому що як тільки ми від нього йдемо і спускаємося до свого пристрасного серця – починаються проблеми. «Моліться без перерви, завжди радійте», – це для всіх сказано», – сказав він.

Батюшка пояснив сестрам, що від молитви та покаяння людина не може впасти в спокусу, а тільки від нестачі смирення і поняття того, хто ми такі, так як гордість все приписує собі, а смиренність все приписує Богові.

Також настоятель київського подвор'я Пантелеймонового монастиря на Афоні поділився рецептом примирення з ближнім. На його думку, тільки примирившись з Богом, можна просити вибачення у людини: «Ми повинні вчитися один до одного дуже ласкаво звертатися. Добре слово і злих робить добрими, а зле – і добрих робить злими. Лагідно, але без лестощів. Лестощі, догоджання, як правило, потім перетворюються в ненависть. А любов – це не сюсюкання, а жертовність і взаємовиручка».

Читайте також