Пошук істини

Колись, дуже-дуже давно, жив на землі доблесний воїн Данко, який любив вступати у суперечку. Якщо удача у боях ніколи його не покидала, то у суперечці все було проти нього. Його бажання сперечатися та вразливість у суперечці потішала інших воїнів. Кожен норовив його пересперечатися та потім обсміяти.

Ранньою весною, коли тільки зійшов сніг, треба було воїнові вступити у бій біля невеликого села у горах. Жителі цього села були людьми мудрими та добрими, але не пощастило їм з сусідами. Сусіди ці постійно нападали на них та грабували село.

Після кількох днів та ночей боїв селище було звільнено. Жителі стали віддавати почесті доблесним воякам. Але наш воїн у черговий раз не втримався та знову вступив у суперечку через дрібницю.

Воїнів розмістили у будинках місцевих жителів, і Данко став жити з одиноким старим. Інтер'єр будинку старого був аскетичним: два ліжка, стіл та кілька стільців.

Одного разу, засмучений черговою невдалою суперечкою, Данко повернувся додому. Старий якраз приготував вечерю, але Данко не доторкнувся до їжі. Занурившись у свої думки, він картав себе за чергову помилку та пристрасть до суперечок. Кілька хвилин старий, мовчки спостерігав за Данко. По всьому селу Данко вже уславився любителем встрявати де завгодно та коли завгодно у чужі розмови.

- Хочеш, я навчу тебе як зуміти відстояти свою правоту та не програти суперечку? – запитав старий.

- Це безнадійно! Я вже вчився, брав уроки у відомого оратора, але все марно, – відповів Данко.

-А що ти втрачаєш? До того ж, є час навчитися цьому, – сказав старий.
Данко недовірливо подивився на діда.

- Я ж учився у самого...

- Знаю, знаю, у кого ти вчився! Колись він був моїм учнем.

На наступний день старий запросив воїна у гори. Вони дісталися майже до вершини хребта. Внизу розкинулось село, звідки вони прийшли.

- Ось тут і почнемо займатися, – підсумував старий.

Поруч лежала величезна колода.

- Візьми колоду та тримай її стільки, скільки зможеш!

- А як це стосується навчання? – здивовано запитав Данко.

- Не задавай зайвих питань. Якщо хочеш результатів, просто довірся мені.

Данко підняв колоду та зміг протримати її тільки кілька хвилин. Потім він різким рухом скинув колоду на землю. – Скільки ти протримав колоду, саме стільки тобі потрібно, щоб довести свою точку зору.

- А якщо я не зможу за такий короткий час переконати людину? Що робити?

- Нічого, просто продовжуй далі його слухати, а сам залишайся спокійним. Ти вже переміг!

- Як переміг?

- Перемога полягає у тому, щоб вчасно зупинитися.

Потім Данко та старий пішли до озера, що знаходилося у горах.

- А тепер роздягайся, лізь у озеро, пірнай та залишайся там стільки, скільки зможеш!

Данко виконав все, як сказав старий. Близько двох хвилин він знаходився під водою.

- А ось стільки часу слухай свого співрозмовника, який сам буде намагатися довести свою точку зору, після того, як ти не зможеш довести йому свою.

- А як же мені його перервати?

- Вибачитися та закінчити суперечку!

- Але ж у суперечці народжується істина! – парирував Данко.

- Ті, хто сперечаються, ніколи не зможуть прийти до істини, адже кожен упевнений, що саме він знає, що є істина.

Настав вечір, Данко та старий спустилися з гір у село.

Дома старий попросив Данко написати на аркуші паперу тільки ті теми, що він знає добре та готовий постійно про них говорити. Данко написав три.

- Ну ось, тепер ти можеш вести суперечку довше, адже ти знаєш, про що йде мова, в інших випадках, пам'ятай, що суперечка може похитнути віру у себе, навіть коли ти цілковито впевнений у собі.

Данко задумався.

На наступний день Данко прощався з привітним господарем-старим. На порозі будинку дідусь дав йому у руки колючу кулю.

- Коли почнеш сперечатися, дістань цю кулю та стискай її у руках до тих пір, поки не піде кров. Тоді ти закінчиш марну суперечку, тому що більше не зможеш ні про що думати, як тільки про свій біль. Тоді ти зрозумієш, що суперечка – це як ця куля: здатна завдати болю, а не полегшити його. Адже тобі не знати, що у кожного своя правда, і не нам її руйнувати! Данко розпрощався зі старим.

У той момент, коли воїни покидали село, Данко запитав у місцевого жителя, хто цей старий. На що отримав відповідь, що це мудрець, який подорожує по світу та вчить людей мудрості. Як тільки Данко пішов із села, мудрець вийшов слідом за ним та попрямував в іншу країну, де його чекали нові учні!

Читайте також