У селі Охнівка на Волині зірвалося захоплення храму УПЦ

12 червня громада УПЦ села Охнівка Володимир-Волинського району зуміла уникнути зіткнень та захоплення храму прихильниками Київського Патріархату.

Як стало відомо з коментарів мешканців села, їхні односельці, вже намагалися схилити громаду до «об'єднання» з УПЦ КП в минулому році, напередодні оголосили, що збираються захопити храм Української Православної Церкви. Однак, підвезти «групу підтримки» на цей раз організатори захоплення не здогадались, а власне серед мешканців Охнівка на цю авантюру охочих уже не знайшлося. У каплиці УПЦ КП в цей день зібралося чи з десяток чоловік. Відслужити вони нічого не змогли, так як витратили сили на спробу увійти в храм та витіснити звідти громаду УПЦ.

Очевидно, рейдери активізувалися в зв'язку з тим, що з приходу недавно зняли попереднього священнослужителя. Нагадаємо, отець Віталій Палій, попередник новопризначеного настоятеля, теж зіткнувся з атакою Київського Патріархату буквально відразу після призначення. Через рік більш-менш спокійного служіння він був переведений на іншу парафію, що було пов'язано з житловим питанням. З цієї причини, його опоненти, які, здавалося, заспокоїлися, вирішили, що храм залишився без пастиря, і використали це для повторної атаки. Однак тут їх зустрів новий священик УПЦ отець Тарасій Панасевич, який з цього дня служить одразу на двох проблемних парафіях цього району – в Ласкові та в Охнівці.

«Ми зробимо все можливе, щоб громада УПЦ КП зуміла знайти шлях до Церкви, однак не погодимося на пропозиції, що суперечать канонам, – запевнив отець Тарасій. – Пустити в православний храм Київський Патріархат ми не можемо, однак цим людям ніхто не завадив, наприклад, під час сьогоднішньої панахиди спокійно зайти в храм та помолитися з нами».

Парафіянки старші за віком пояснили ситуацію. Свого часу в селі був православний храм, проте під час війни його спалили поляки. На згадку про жахливі події воєнних років у дворі нового храму поставили пам'ятник загиблим в міжнаціональній ворожнечі мешканцям Охнівки. Однак ні цей монумент, ні те, що всі скандали навколо храмового майна відбуваються, буквально, на кістках, не зупиняє рейдерів з УПЦ КП. Але ж їхні односельчанки, свого часу, залишили їм очищену і упорядковану каплицю біля тодішнього приміщення сільського клубу і пішли шукати кошти для будівництва нового храму.

Фундамент для цього приміщення звели під егідою УПЦ КП, тому що всі роботи велися на одній території, але все подальше будівництво фінансувалася вже громадою УПЦ, і це закріплено у відповідній правовстановлюючій документації.

Зараз території громади УПЦ КП та Української Православної Церкви в Охнівці розділяє один паркан. Однак він виглядає, як межа двох несумісних світів. Одне приміщення, залишене віруючими патріотам, зовсім занепало і практично скрізь поросло чагарниками. Територія громади УПЦ – облагороджена, храм майже повністю облаштований, і тепер громада Київського Патріархату, залишившись в меншості, очевидно, буде шукати інші шляхи захопити чуже майно.



Дніпропетровський митрополит висловив співчуття жертвам обстрілу міста

Митрополит Іриней висловив співчуття родинам загиблих під час удару по вокзалу Дніпра та закликав молитися про зцілення поранених.

У Харкові працівники ТЦК побили та викрали архімандрита УПЦ

Військкоми та поліція викрали архімандрита Володимира (Суботу), побивши його та парафіян, які захищали монаха.

У Волинській єпархії попрощалися з воїном – сином священника УПЦ

Архієпископ Камінь-Каширський Афанасій звершив відспівування загиблого на війні сина протоієрея Феодора Сігнаєвського.

У Швеції освятили нову каплицю Охридської Архиєпископії

Ієрарх Охридської Архиєпископії звершив освячення каплиці на честь Покрову Пресвятої Богородиці в Ґетеборзі.

Митрополит Іриней освятив Трапезний храм Тихвінського монастиря в Дніпрі

У Тихвінському жіночому монастирі Дніпра митрополит Іриней очолив Велике освячення храму та Божественну літургію.

Чиновник: росіяни вкрали «українського святого» Димитрія Ростовського

Роман Маленков звинуватив росіян у крадіжці «українського святого» Димитрія Ростовського через власну «культурну та богословську бідність».