2 липня Церква вшановує пам'ять святителя Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського.чудотворця

2 липня 1994 р. Руська Православна Церква за кордоном зарахувала до ліку святих угодника Божого XX століття святителя Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського.чудотворця.

Архієпископ Іоанн народився 17 червня 1896 року на півдні Росії в селі Адамівка Харківської губернії. При святому хрещенні він був наречений Михайлом.

З дитинства він відрізнявся глибокою релігійністю, ночами подовгу стояв на молитві, старанно збирав ікони, а також церковні книги. Більш за все любив читати житія святих.

В годину гонінь Промислом Божим Михайло опинився в Белграді, де поступив в університет на богословський факультет. В 1926 р. митрополитом Антонієм (Храповицьким) він був підстрижений в монахи, прийняв ім’я Іоанна на честь свого предка свт. Іоанна (Максимовича) Тобольського. Отець Іоанн був рідкісним молитовником. Він так поглиблювався в тексти молитов, немов вів бесіду з Господом, Пресвятою Богородицею, янголами та святими.

В 1934 р. ієромонах Іоанн був возведений в сан єпископа, після чото він відбув в Шанхай. Молодий владика любив відвідувати хворих і робив це щоденно, приймаючи сповідь та долучаючи до святих тайн. Якщо стан хворого становився критичним, Владика приходив до нього в будь-який час дня чи ночі і подовгу молився біля його ліжка. Відомі численні випадки зцілення безнадійно хворих за молитвами святителя Іоанна.

З приходом комуністів до влади руські в Китаї знову змушені були бігти, поїхав до США і єпископ Іоанн. Окормляючи свою паству, святитель Іоанн робив і неможливе. Він сам їздив до Вашингтону, щоб домовитись про переселення знедолених руських людей до Америки. За його молитвами сталося чудо. В В американські закони були внесені поправки і велика частина табору, близько 3 тисяч осіб, перебралися в США, решта - в Австралію.

У 1951 р. архієпископ Іоанн був призначений правлячим архієреєм Західноєвропейського екзархату Руської Зарубіжної Церкви. В Європі, а потім з 1962 року в Сан-Франциско, його місіонерська діяльність, твердо заснована на життя в постійній молитві і чистоті православного вчення, принесла рясні плоди.

Владику знали і високо шанували в усьому світі. У Парижі диспетчер залізничної станції затримував відправлення поїзда до прибуття «Руського Архієпископа». У всіх європейських лікарнях знали про цього Єпископа, який міг молитися за вмираючого всю ніч. Його звали до одру важко хворого – чи він католик, протестант, православний чи хтось інший – тому що, коли він молився, Бог був милостивий.
Діти, незважаючи на звичайну строгість Владики, були йому абсолютно віддані. Існує багато зворушливих історій про те, як блаженний незбагненним чином знав, де може бути хвора дитина і в будь-який час дня і ночі приходив втішити його і зцілити. Отримуючи одкровення від Бога, він багатьох рятував від біди, що насувалася, а іноді з’являвся тим, кому був особливо необхідний, хоча фізично таке переміщення здавалося неможливим.

Владика Іоанн передбачив свою кончину. 19 червня (2 липня) 1966 р. в день пам'яті апостола Юди, під час архіпастирського відвідування р. Сіетла з Чудотворною іконою Божої Матері Курсько-Корінної, у віці 71 року, перед цією Одигітрією Російського Зарубіжжя, відійшов до Господа великий праведник.

Незабаром і в усипальниці Владики стали відбуватися чудеса зцілень і допомоги в життєвих справах.

Читайте також