Всеукраїнський Хресний хід - 2016: від Почаєва до Острога
11 липня о шостій годині ранку хрестоходці покинули місто Шумськ, що на Тернопільщині і вирушили до села Сураж, в якому відбулася передача Чудотворного образу Божої Матері Почаївської духовенству та вірянам Рівненської єпархії.
Зустрічав півторатисячну ходу миру Варфоломій, митрополит Рівненський та Острозький , передавали Чудотворну ікону – митрополит Тернопільський і Кременецький Сергій та єпископ Шумський Серафим, ректор Почаївської духовної семінарії.
— Із великою радістю та, водночас, із сумом, передаємо вам цю святиню, — звернувся до присутніх владика Сергій. — Сумуємо, бо ікона Матері Божої Почаївської тимчасово залишає наш край. Та велика радість переповнює наші серця від того, що Вона благословить і Рівненщину, і всю Українську землю Своєю присутністю. Нехай Матір Божа і Її заступництво перебуває з вами не тільки під час цієї Хресної ходи, а й повсякчас.
В цей день хрестоходці подолали один з найдовших і найважчих відрізків дороги відстанню у сорок кілометрів. Шлях в основному пролягав через села, ліси та луки, утім, ускладнювався великою горбистістю та крутими поворотами.
День видався надзвичайно спекотним, порчани обкладали голови зеленим листям лопухів, пили велику кількість води, робили невеликі перепочинки і рухались впевнено та з молитвою до кінцевої зупинки дня – Свято-Троїцького Межирицького монастиря.
Близько 9 години вечора 11 липня Межирицька обитель зустріла учасників Всеукраїнської Хресної ходи . Братія монастиря, послушники, віряни-помічники готувалися до прийому паломників заздалегідь, проте на таке велелюддя, зізнаються, не очікували. Усіх прийняли, розмістили, нагодували, – ніхто з понад тисячі подорожніх не залишився голодним чи без уваги.
А вже о восьмій годині ранку 12 липня, в день Святих Первоверховних Апостолів Петра і Павла, хрестоходці молилися під час святкової Божественної літургії у стінах древньої обителі. Примітно, що причащалися Святих Христових Тайн понад тисячу вірян, в основному ті люди, які ще три дні тому вирушили хресним ходом з Почаєва.
Відразу по завершенню богослужіння відбулася святкова трапеза, на цей раз, ченцям чи не вперше довелося накривати столи для двох тисяч людей.
— Як виявилось, — ділиться враженнями отець Никон, благочинний Свято-Троїцького Межиріцького чоловічого монастиря, — було це зовсім нескладно, продукти священики та миряни почали звозити заздалегідь. Багато православного люду просто дослухались до слів нашого Предстоятеля Блаженнішого Онуфрія і прийшли допомагати готувати, накривати столи, видавати їжу.
Рівно о 12 годині на подвір'ї монастиря стали шикуватися з хоругвами та іконами учасники Хресного ходу, аби йти далі з молитвою за мир до столиці нашої країни.
В місті Острог паломників вкотре зупинили кілька сотень віруючих разом із священиками. Привітали хлібом хрестоходців, стали в їх ряди. Процесія розтягнулась на кілька кілометрів, за підрахункам до межі Рівненської і Хмельницької області дійшло близько трьох тисяч людей.
О 16 годині віряни Хмельницької єпархії вийшли назустріч Хресному ходу з Рівненщини. Громада принесла з собою і місцевошановану святиню — чудотворну ікону Матері Божої “Неопалима купина”. Тепер уже три образи супроводжуватимуть Хмельниччиною учасників Хресної ходи.
Читайте також
Бродяги з Нагірної проповіді
Нам здається, що віра вимагає нескінченного запасу міцності. Але Христос звертається до тих, у кого більше не залишилося сил тримати удар, пропонуючи щось зовсім інше.
Таємний бунт проти духовної смерті та диктатури думок
Земна метушня перетворює людей на полонених нав'язливих думок. Святі отці відкривають єдиний шлях до виходу з цього смертельного сну.
Вогонь всередині потира
Ми звикли ставитися до Причастя як до благочестивого ритуалу. Але біля вівтаря на нас чекає лякаюча реальність зустрічі з живим Богом.
Втеча з ментальної в'язниці земної метушні
Ми прагнемо до комфорту в земній, горизонтальній площині, забуваючи, що духові необхідна вертикаль. Справжнє вознесіння починається тоді, коли розум нарешті замовкає.
Праведний гнів випалює серце дощенту
Ми виправдовуємо злобу ревністю про захист святинь. Але чесна розмова з праведником позбавляє ілюзій, залишаючи нас наодинці з випаленою порожнечею серця.
Дзеркало поверх ікони: пастка «правильного» благочестя
Ми ховаємося від тривоги в устав, вичитуємо правила та акафісти. І можемо не помітити, як починаємо молитися власному відображенню, а не Христу.