Всеукраїнський Хресний хід - 2016: від Почаєва до Острога

Всеукрїнський Хресний хід миру, любові і молитви за Україну за два дні пройшов трьома областями країни: Тернопільською, Рівненською та Хмельницькою.


11 липня о шостій годині ранку хрестоходці покинули місто Шумськ, що на Тернопільщині і вирушили до села Сураж, в якому відбулася передача Чудотворного образу Божої Матері Почаївської духовенству та вірянам Рівненської єпархії.


Зустрічав півторатисячну ходу миру Варфоломій, митрополит Рівненський та Острозький , передавали Чудотворну ікону – митрополит Тернопільський і Кременецький Сергій та єпископ Шумський Серафим, ректор Почаївської духовної семінарії.

— Із великою радістю та, водночас, із сумом, передаємо вам цю святиню, — звернувся до присутніх владика Сергій. — Сумуємо, бо ікона Матері Божої Почаївської тимчасово залишає наш край. Та велика радість переповнює наші серця від того, що Вона благословить і Рівненщину, і всю Українську землю Своєю присутністю. Нехай Матір Божа і Її заступництво перебуває з вами не тільки під час цієї Хресної ходи, а й повсякчас.


В цей день хрестоходці подолали один з найдовших і найважчих відрізків дороги відстанню у сорок кілометрів. Шлях в основному пролягав через села, ліси та луки, утім, ускладнювався великою горбистістю та крутими поворотами.


День видався надзвичайно спекотним, порчани обкладали голови зеленим листям лопухів, пили велику кількість води, робили невеликі перепочинки і рухались впевнено та з молитвою до кінцевої зупинки дня – Свято-Троїцького Межирицького монастиря.


Близько 9 години вечора 11 липня Межирицька обитель зустріла учасників Всеукраїнської Хресної ходи . Братія монастиря, послушники, віряни-помічники готувалися до прийому паломників заздалегідь, проте на таке велелюддя, зізнаються, не очікували. Усіх прийняли, розмістили, нагодували, – ніхто з понад тисячі подорожніх не залишився голодним чи без уваги.


А вже о восьмій годині ранку 12 липня, в день Святих Первоверховних Апостолів Петра і Павла, хрестоходці молилися під час святкової Божественної літургії у стінах древньої обителі. Примітно, що причащалися Святих Христових Тайн понад тисячу вірян, в основному ті люди, які ще три дні тому вирушили хресним ходом з Почаєва.


Відразу по завершенню богослужіння відбулася святкова трапеза, на цей раз, ченцям чи не вперше довелося накривати столи для двох тисяч людей.


— Як виявилось, — ділиться враженнями отець Никон, благочинний Свято-Троїцького Межиріцького чоловічого монастиря, — було це зовсім нескладно, продукти священики та миряни почали звозити заздалегідь. Багато православного люду просто дослухались до слів нашого Предстоятеля Блаженнішого Онуфрія і прийшли допомагати готувати, накривати столи, видавати їжу.


Рівно о 12 годині на подвір'ї монастиря стали шикуватися з хоругвами та іконами учасники Хресного ходу, аби йти далі з молитвою за мир до столиці нашої країни.


В місті Острог паломників вкотре зупинили кілька сотень віруючих разом із священиками. Привітали хлібом хрестоходців, стали в їх ряди. Процесія розтягнулась на кілька кілометрів, за підрахункам до межі Рівненської і Хмельницької області дійшло близько трьох тисяч людей.

О 16 годині віряни Хмельницької єпархії вийшли назустріч Хресному ходу з Рівненщини. Громада принесла з собою і місцевошановану святиню — чудотворну ікону Матері Божої “Неопалима купина”. Тепер уже три образи супроводжуватимуть Хмельниччиною учасників Хресної ходи.

Читайте також

Нечистота подвійного дна

«Блаженні чисті серцем» – це заповідь про щирість, яка не ховає від Бога душевні рани.

​Приборкання степового звіра

Наша християнська віра виросла поверх попелу ідолів і кісток тварин. І першим каменем в її основі стала переплавлена віра князя, який піднявся з глибини власного пекла.

Смартфон замість ранкової молитви

​Літній піст часто називають тягарем під час відпусток. Духівник Дарницького благочиння м. Києва протоієрей Феодор Русан розповідає про подолання екранної залежності.

Про страх, який називають ощадливістю

Корінь нашої скупості – у страху перед завтрашнім днем. Але стиснутий кулак із заощадженими купюрами не робить нас захищенішими.

Милосердя з порожніми руками

Милість – не завжди тепле почуття. Іноді це зусилля волі.

Громила, який став адептом любові до ворогів

Преподобний Силуан Афонський гнув залізо, пив горілку і одним ударом кулака мало не вбив людину. Зрештою він став святим.