Всеукраїнський Хресний хід - 2016: від Почаєва до Острога
11 липня о шостій годині ранку хрестоходці покинули місто Шумськ, що на Тернопільщині і вирушили до села Сураж, в якому відбулася передача Чудотворного образу Божої Матері Почаївської духовенству та вірянам Рівненської єпархії.
Зустрічав півторатисячну ходу миру Варфоломій, митрополит Рівненський та Острозький , передавали Чудотворну ікону – митрополит Тернопільський і Кременецький Сергій та єпископ Шумський Серафим, ректор Почаївської духовної семінарії.
— Із великою радістю та, водночас, із сумом, передаємо вам цю святиню, — звернувся до присутніх владика Сергій. — Сумуємо, бо ікона Матері Божої Почаївської тимчасово залишає наш край. Та велика радість переповнює наші серця від того, що Вона благословить і Рівненщину, і всю Українську землю Своєю присутністю. Нехай Матір Божа і Її заступництво перебуває з вами не тільки під час цієї Хресної ходи, а й повсякчас.
В цей день хрестоходці подолали один з найдовших і найважчих відрізків дороги відстанню у сорок кілометрів. Шлях в основному пролягав через села, ліси та луки, утім, ускладнювався великою горбистістю та крутими поворотами.
День видався надзвичайно спекотним, порчани обкладали голови зеленим листям лопухів, пили велику кількість води, робили невеликі перепочинки і рухались впевнено та з молитвою до кінцевої зупинки дня – Свято-Троїцького Межирицького монастиря.
Близько 9 години вечора 11 липня Межирицька обитель зустріла учасників Всеукраїнської Хресної ходи . Братія монастиря, послушники, віряни-помічники готувалися до прийому паломників заздалегідь, проте на таке велелюддя, зізнаються, не очікували. Усіх прийняли, розмістили, нагодували, – ніхто з понад тисячі подорожніх не залишився голодним чи без уваги.
А вже о восьмій годині ранку 12 липня, в день Святих Первоверховних Апостолів Петра і Павла, хрестоходці молилися під час святкової Божественної літургії у стінах древньої обителі. Примітно, що причащалися Святих Христових Тайн понад тисячу вірян, в основному ті люди, які ще три дні тому вирушили хресним ходом з Почаєва.
Відразу по завершенню богослужіння відбулася святкова трапеза, на цей раз, ченцям чи не вперше довелося накривати столи для двох тисяч людей.
— Як виявилось, — ділиться враженнями отець Никон, благочинний Свято-Троїцького Межиріцького чоловічого монастиря, — було це зовсім нескладно, продукти священики та миряни почали звозити заздалегідь. Багато православного люду просто дослухались до слів нашого Предстоятеля Блаженнішого Онуфрія і прийшли допомагати готувати, накривати столи, видавати їжу.
Рівно о 12 годині на подвір'ї монастиря стали шикуватися з хоругвами та іконами учасники Хресного ходу, аби йти далі з молитвою за мир до столиці нашої країни.
В місті Острог паломників вкотре зупинили кілька сотень віруючих разом із священиками. Привітали хлібом хрестоходців, стали в їх ряди. Процесія розтягнулась на кілька кілометрів, за підрахункам до межі Рівненської і Хмельницької області дійшло близько трьох тисяч людей.
О 16 годині віряни Хмельницької єпархії вийшли назустріч Хресному ходу з Рівненщини. Громада принесла з собою і місцевошановану святиню — чудотворну ікону Матері Божої “Неопалима купина”. Тепер уже три образи супроводжуватимуть Хмельниччиною учасників Хресної ходи.
Читайте також
Свічковий огарок і чиста совість: історія пономаря Саші
Маленька спокуса у великому світі війни. Про те, як звичайний згорток використаних свічок став для юного вівтарника мірилом чесності та шляхом до перемоги над самим собою.
Жінка, яка перемогла гріх
Перше читання Покаянного канону завершується. І святий Андрій Критський розкриває образ героїні церковної історії, яку Бог спіймав на живця.
Репетиція вічності: Великий піст як вихід з диктатури шуму
Великий піст – це не просто дієта чи відмова від розваг. Це добровільний вхід у «коридор тиші», де людина знімає маски і зустрічається зі своїм справжнім «я».
Покаяння царя і червоний плащ Урії
Третя частина покаянного канону – це не урок моралі. Це анатомія і дзеркало зради.
Синдром дружини Лота: чому покаяння не терпить ностальгії
Христос промовив про неї три слова. Але саме вони – одне з найгостріших попереджень у всьому Євангелії.
Весна духовна: чому ми вітаємо один одного з початком Великого посту
Зі сторони це схоже на колективне помутніння розсудку. Але за цим привітанням – одна з найглибших таємниць християнського життя.