Хто ж його посадить? Він же – пам’ятник!
Торік громадськість Волині неабияк сколихнуло чергове повідомлення про те, що на території захопленого Київським патріархатом Свято-Троїцького собору у Луцьку вирує незаконне будівництво.
Про те, що дозволів переорювати територію соборного кладовища у єпархії УПЦ КП немає, неодноразово свідчили і запити краєзнавців, і факти відкриття кримінальних проваджень по незаконних роботах на цій території.
Втім, навіть розголошення скандалу наприкінці грудня 2015 року так і не мало ніякого результату: зі впертістю жука-гнойовика забудовники протиснули свій проект і через сито Держархбудінспекції, і через занепокоєння місцевої і виконавчої влади, і через правоохоронні органи.
Трохи більше, аніж через місяць після публічного скандалу, відомий своїми непересічними заявами митрополит УПЦ КП Михаїл нарешті прокоментував, що ж будується на території луцького собору. Неофіційно у журналістських колах звучало, що «владика» замовив комусь з луцьких дизайнерів проект альтанки, біля якої, у зручній близькості з історичним міським кладовищем, «мали фотографуватися після вінчань молодята».
Однак 7 лютого Михаїл спростував цю версію, повідомивши, що біля собору насправді зводять пам’ятник загиблим в АТО. Дійсно, у кого на Волині вистачило б сміливості продовжувати запитувати про якісь дозволи та документи, коли йдеться про пам’ятний знак?
Пропонуємо подивитись на фундамент проекту, який тимчасово призупинився тоді, у грудні 2015, через розголос у ЗМІ. Побачити на власні очі сам проект, напевне, було б вкрай важко, чи не так, як і обговорення такого важливого для волинян і тим більше родин загиблих будівництва?
Цікаво, що через півроку у ЗМІ знову прозвучали дещо схожі з тезами митрополита ідеї. Стенд, у який міська рада вклала близько 50 тисяч гривень, дійсно пропонують прибрати з центрального Театрального майдану міста. Однак ця ідея сама по собі викликала шалений спротив у людей, які звикли до фотографій своїх друзів, знайомих, родичів, товаришів по армії.
Нині серед ідей про майбутній пам’ятник полеглим в АТО йдеться про проект, який, можливо, буде втілений на Меморіалі Вічної Слави або у Центральному парку. Втім, від цього темпи зведення соборного «пам’ятного знаку» не вщухли. Наприкінці липня будівництво на території кладовища виглядало отак:
Так кому ж вірити у даному випадку – власним очам чи запевненням «патріотичного» митрополита? Що це – альтанка чи пам’ятник? Напевне, це такий оригінальний пам’ятник?
Напевне, щоб знайти вихід із незручного становища (ще поки не всі лучани дозволяють відверто брехати собі в очі та використовувати пам’ять загиблих), до гламурної альтанки в античному стилі причеплять табличку, яка пояснюватиме, що це і є пам’ятник загиблим. Чи пам’ятний знак брехні та свавіллю, зведений на могилах?
Читайте також
Мужність бути нареченою: чому всі віруючі душі – жіночої статі
Великий піст розкриває головну таємницю людської природи: щоб по-справжньому зустрітися з Богом, найсильнішому чоловікові доведеться навчитися духовно бути жінкою.
Ісусова молитва: як перетворити життя на «прямий ефір» з Богом
Друга неділя Великого посту присвячена святителеві Григорію Паламі – людині, яка відстояла наше право на реальну зустріч із Творцем.
Дияконські будні: невидима праця за зачиненими дверима вівтаря
Про те, що приховано від очей парафіян, як готується Літургія і чому диякон приходить до храму, коли місто ще спить.
Скляна стіна: як маніпуляція в храмі краде свободу і підміняє Бога
Маніпуляція – давній інструмент виживання. Але зустрічаючись у Церкві, вона краде у людей дорогоцінний дар свободи.
Небесний політ отця Руфа: історія льотчика, який став лаврським насельником
Відмовившись від кар'єри заради Бога, він пройшов через в'язниці та забуття, щоб стати молитовником Києво-Печерської лаври.
Шпигун Бога: тринадцять діб під лампою
У камері ташкентського НКВС професор хірургії пройшов через «операцію», якої немає в медичних підручниках. Історія тринадцятиденного допиту святителя Луки.