Хто ж його посадить? Він же – пам’ятник!
Торік громадськість Волині неабияк сколихнуло чергове повідомлення про те, що на території захопленого Київським патріархатом Свято-Троїцького собору у Луцьку вирує незаконне будівництво.
Про те, що дозволів переорювати територію соборного кладовища у єпархії УПЦ КП немає, неодноразово свідчили і запити краєзнавців, і факти відкриття кримінальних проваджень по незаконних роботах на цій території.
Втім, навіть розголошення скандалу наприкінці грудня 2015 року так і не мало ніякого результату: зі впертістю жука-гнойовика забудовники протиснули свій проект і через сито Держархбудінспекції, і через занепокоєння місцевої і виконавчої влади, і через правоохоронні органи.
Трохи більше, аніж через місяць після публічного скандалу, відомий своїми непересічними заявами митрополит УПЦ КП Михаїл нарешті прокоментував, що ж будується на території луцького собору. Неофіційно у журналістських колах звучало, що «владика» замовив комусь з луцьких дизайнерів проект альтанки, біля якої, у зручній близькості з історичним міським кладовищем, «мали фотографуватися після вінчань молодята».
Однак 7 лютого Михаїл спростував цю версію, повідомивши, що біля собору насправді зводять пам’ятник загиблим в АТО. Дійсно, у кого на Волині вистачило б сміливості продовжувати запитувати про якісь дозволи та документи, коли йдеться про пам’ятний знак?
Пропонуємо подивитись на фундамент проекту, який тимчасово призупинився тоді, у грудні 2015, через розголос у ЗМІ. Побачити на власні очі сам проект, напевне, було б вкрай важко, чи не так, як і обговорення такого важливого для волинян і тим більше родин загиблих будівництва?
Цікаво, що через півроку у ЗМІ знову прозвучали дещо схожі з тезами митрополита ідеї. Стенд, у який міська рада вклала близько 50 тисяч гривень, дійсно пропонують прибрати з центрального Театрального майдану міста. Однак ця ідея сама по собі викликала шалений спротив у людей, які звикли до фотографій своїх друзів, знайомих, родичів, товаришів по армії.
Нині серед ідей про майбутній пам’ятник полеглим в АТО йдеться про проект, який, можливо, буде втілений на Меморіалі Вічної Слави або у Центральному парку. Втім, від цього темпи зведення соборного «пам’ятного знаку» не вщухли. Наприкінці липня будівництво на території кладовища виглядало отак:
Так кому ж вірити у даному випадку – власним очам чи запевненням «патріотичного» митрополита? Що це – альтанка чи пам’ятник? Напевне, це такий оригінальний пам’ятник?
Напевне, щоб знайти вихід із незручного становища (ще поки не всі лучани дозволяють відверто брехати собі в очі та використовувати пам’ять загиблих), до гламурної альтанки в античному стилі причеплять табличку, яка пояснюватиме, що це і є пам’ятник загиблим. Чи пам’ятний знак брехні та свавіллю, зведений на могилах?
Читайте також
Анатомія прощення: як примиритися з Богом і перестати судити себе
У Прощену неділю ми часто просимо пробачення машинально. Але як пробачити тих, хто завдав справжнього болю, і як примиритися з Творцем?
Шлюз перед глибиною: як не перетворити Сирний тиждень на карнавал
Масляна – це не про млинці-сонечка, а про підготовку до глибини посту. Розбираємося, чому Церква залишила їжу, але змінила смисли.
Старці Гази: як «духовні коучі» VI століття лікували душу через мовчання
В епоху «антизатвора» і цифрового шуму поради святих про «розчеплення» з его і гігієну свідомості стають радикальним ліками для сучасної людини.
Навпроти зачинених дверей: чому Адам став першим біженцем в історії
Розбираємося, чому вигнання з раю — це не давній міф, а історія кожного з нас. Про те, чому Бог шукає людину першим, і як піст допомагає повернутися додому.
Мішок терпіння і мішок смирення від старця Ісаії
Фронтовик, кавказький пустельник і незручний для влади викривач. Історія життя схіархімандрита Ісаії (Коровая), який лікував травами, вигонив бісів і передбачив церковні нелади.
Скальпель Бога: розмова біля труни дружини з професором Войно-Ясенецьким
Про межу людської міцності, про те, як з попелу земного щастя народжується святитель, і чому Бог оперує нас без анестезії.