Хто ж його посадить? Він же – пам’ятник!

Торік громадськість Волині неабияк сколихнуло чергове повідомлення про те, що на території захопленого Київським патріархатом Свято-Троїцького собору у Луцьку вирує незаконне будівництво.

Про те, що дозволів переорювати територію соборного кладовища у єпархії УПЦ КП немає, неодноразово свідчили і запити краєзнавців, і факти відкриття кримінальних проваджень по незаконних роботах на цій території.


Втім, навіть розголошення скандалу наприкінці грудня 2015 року так і не мало ніякого результату: зі впертістю жука-гнойовика забудовники протиснули свій проект і через сито Держархбудінспекції, і через занепокоєння місцевої і виконавчої влади, і через правоохоронні органи.

Трохи більше, аніж через місяць після публічного скандалу, відомий своїми непересічними заявами митрополит УПЦ КП Михаїл нарешті прокоментував, що ж будується на території луцького собору. Неофіційно у журналістських колах звучало, що «владика» замовив комусь з луцьких дизайнерів проект альтанки, біля якої, у зручній близькості з історичним міським кладовищем, «мали фотографуватися після вінчань молодята».

Однак 7 лютого Михаїл спростував цю версію, повідомивши, що біля собору насправді зводять пам’ятник загиблим в АТО. Дійсно, у кого на Волині вистачило б сміливості продовжувати запитувати про якісь дозволи та документи, коли йдеться про пам’ятний знак?


Пропонуємо подивитись на фундамент проекту, який тимчасово призупинився тоді, у грудні 2015, через розголос у ЗМІ. Побачити на власні очі сам проект, напевне, було б вкрай важко, чи не так, як і обговорення такого важливого для волинян і тим більше родин загиблих будівництва?


Цікаво, що через півроку у ЗМІ знову прозвучали дещо схожі з тезами митрополита ідеї. Стенд, у який міська рада вклала близько 50 тисяч гривень, дійсно пропонують прибрати з центрального Театрального майдану міста. Однак ця ідея сама по собі викликала шалений спротив у людей, які звикли до фотографій своїх друзів, знайомих, родичів, товаришів по армії.

Нині серед ідей про майбутній пам’ятник полеглим в АТО йдеться про проект, який, можливо, буде втілений на Меморіалі Вічної Слави або у Центральному парку. Втім, від цього темпи зведення соборного «пам’ятного знаку» не вщухли. Наприкінці липня будівництво на території кладовища виглядало отак:


Так кому ж вірити у даному випадку – власним очам чи запевненням «патріотичного» митрополита? Що це – альтанка чи пам’ятник? Напевне, це такий оригінальний пам’ятник?

Напевне, щоб знайти вихід із незручного становища (ще поки не всі лучани дозволяють відверто брехати собі в очі та використовувати пам’ять загиблих), до гламурної альтанки в античному стилі причеплять табличку, яка пояснюватиме, що це і є пам’ятник загиблим. Чи пам’ятний знак брехні та свавіллю, зведений на могилах?

Читайте також

Кам'яний ящик для живої душі

Різкі слова Спасителя учневі здаються жорстокими. Археологія відкриває прихований і глибокий зміст незручного євангельського сюжету.

​Крик сліпців зламує релігійні алгоритми

​Епоха цифровізації перетворила духовне життя на сухий алгоритм. Крик євангельських сліпців повертає людину до живого переживання богоспілкування.

Чому Бог допускає зруйнування храмів: відповідь засланого святителя

Коли віруючі втрачають святині, здається, що Бог відвернувся від них. Святитель Іоанн Златоустий, який писав послання із заслання, вважає інакше.

Свобода без прописки: богослов'я вигнанців

Коли у вірян відбирають храми, нас охоплює паніка. Але досвід святих доводить: втрату місця для молитви неможливо перетворити на поразку Бога.

Зелений камуфляж: чому Христос прокляв смоківницю

Спаситель шукає плоди на зеленій смоківниці, але не знаходить їх. Ботаніка пояснює, чому цей пустоцвіт заслужив Боже прокляття.

Християнство починається там, де відбирають храми

Коли звичний церковний затишок руйнується, ми впадаємо у відчай. Святитель Іоанн Золотоуст із заслання пояснює, чому справжня віра ширша за стіни храму.