Три години співів: у Рівненській єпархії пройшов хоровий фестиваль недільних шкіл
Десятий щорічний хоровий фестиваль недільних шкіл, який проходить на джерелі святої праведної Анни у селі Онишківці Дубенського району Рівненської області, зібрав рекордну кількість учасників та глядачів.
На цей раз показати своє вміння співати приїхали біля 30 дитячих колективів з усієї Рівненської єпархії. Підлітки, діти шкільного віку і навіть малята натхненно та урочисто возносили хвалу Богу у піснеспівах. Глядачі, котрі заполонили весь зал, а також юрбилися навіть на виході з нього, не менш емоційно реагували на побачене та почуте.
Насельниця скита святої праведної Анни сестра Рахіль розповідає, що з особливим трепетом черниці чекають цей день, з піднесенням готують смаколики для частування гостей, прикрашають зал та сцену для надання фестивалю ще більшої урочистості.
«У нас давно діє недільна школа для діточок з усієї округи, – каже вона. – І хоча села тут невеликі, дітей небагато, та на кожний урок приходить їх все більше і більше, навіть приїжджають дітки з Дубна і Кременця. Головне – зацікавити, а наші сестри це вміють: то печива напечуть-почастують, то нові ігри придумають, уроки цікаві проведуть. Одним словом, якщо дітьми цікавитись, то можна досягнути неабиякого результату у їх вихованні, зрештою, спасінні».
Співали та показували невеличкі біблійні постановки понад три години. Утім, втоми чи суму на обличчях глядачів так ніхто й не помітив. Дорослі аплодували виконавцям, підтримуючи, діти часто-густо намагалися підспівати, зачувши знайомий псалом.
Завершилося хорове дійство нагородженням. Традиційно, так з самого початку вирішили організатори фестивалю, переможців та переможених тут немає. Усі учасники недільних шкіл отримали пам’ятні дипломи та подарунки.
Не роз’їжджались діти та й їхні наставники до темної ночі: ділились враженнями, запускали кульки у вечірнє небо. Напередодні сестри обителі подбали про виготовлення дерев’яного хреста, великого та важкого. Усі, хто брав участь у фестивалі, разом занесли хрест на Поклінну гору, де його встановили та освятили.
Хресне знамено багато років стримітиме у небо, нагадуючи про благі наміри та емоції десятого щорічного фестивалю хорових піснеспівів недільних шкіл Рівненської єпархії.
Читайте також
Вода – пам'ять світу про Рай: чому ми завжди відчуваємо спрагу
Ми звикли вважати воду просто ресурсом, але в християнстві це «космічний слух» і свідок створення світу. Про те, чому склянка води на столі – це символ надії, і як навчитися пити молитву.
Пустеля мегаполісу: як знайти Бога в шумі новин і галасі думок
Про те, чому Бог не живе в онлайні і як створити тишу всередині себе, навіть якщо ви в метро.
Пророчества о воде: зачем Иордан потек вспять и почему огонь сошел на воду
У Хрещенський святвечір ми читаємо про те, як пустеля стає садом, а гірка вода – солодкою. Чому ці давні тексти є ключем до розуміння головної таїни свята?
Бог під ножем: Чому Церква святкує перший біль Христа
Ми часто ховаємо це свято за пам'яттю Василія Великого, соромлячись його фізіологічності. Але Бог довів, що Він – не голограма, а реальна людина.
Коли тебе списали: Святитель Нектарій про життя після втрати статусу
Ти втратив роботу, дім і повагу суспільства? Тобі здається, життя закінчене? Розмова з митрополитом, який став чорноробом, але переміг у Вічності.
Втеча до Єгипту: інструкція з виживання в часи Ірода
Бог біжить у країну зла, щоб врятуватися. Чому мовчання сьогодні голосніше за крик, а незнання новин – акт мужності? Вчимося у Святого сімейства мистецтву внутрішньої еміграції.