Рівненські священики подбали про дозвілля для найменших прихожан своїх храмів
Протоієрей Олександр Єгоров, настоятель парафії залізничників у Здолбунові, розповідає, що задум потішити діточок виник ще тоді, коли він розпочав залучати їх до недільної школи.
– Діти надто енергійні та рухливі створіння, сидіти на уроці заледве можуть двадцять - тридцять хвилин, далі їм потрібен рух, розваги, ігрове спілкування. Дитячий майданчик допомагає поєднувати приємне з корисним, відтоді як він з’явився, кількість дітей збільшилась не тільки у недільній школі, а й на Богослужіннях, – розповідає отець Олександр.
У селі Кургани Острозького району дітей зовсім небагато – у місцевій школі навчається близько тридцяти хлопчиків та дівчаток віком до 15 років. Утім, відкриття дитячого майданчика стало справжньою подією для усього села. Кольорові гойдалки, гірки та кілька доріжок для стрибання зі скатів – це поки тут єдина зона відпочинку для дітей.
– Міські діти мають набагато більший доступ до подібних розваг, сільським же це все нове, і сприймають вони появу ігрової площадки дуже емоційно. Ми тільки почали завозити перші деталі для майданчика, як тут вже було чимало помічників. Поки дорослі монтували великі металічні деталі, діти захоплено розфарбовували скати. Майданчику всього кілька днів, а дитячий сміх тут лунає з ранку до вечора, – коментує протоієрей Олександр Іллін, настоятель церкви у селі Кургани.
Священики дякують усім благодійникам, котрі долучились до важливої справи – виготовлення дитячих майданчиків. Сподіваються, що подібний досвід стане корисним для інших кліриків Рівненської єпархії (і не тільки), котрі прагнуть залучати дітей до Церкви, дбаючи водночас і про їхній духовний зріст, і про фізичний відпочинок.
Читайте також
Бог під ножем: Чому Церква святкує перший біль Христа
Ми часто ховаємо це свято за пам'яттю Василія Великого, соромлячись його фізіологічності. Але Бог довів, що Він – не голограма, а реальна людина.
Коли тебе списали: Святитель Нектарій про життя після втрати статусу
Ти втратив роботу, дім і повагу суспільства? Тобі здається, життя закінчене? Розмова з митрополитом, який став чорноробом, але переміг у Вічності.
Втеча до Єгипту: інструкція з виживання в часи Ірода
Бог біжить у країну зла, щоб врятуватися. Чому мовчання сьогодні голосніше за крик, а незнання новин – акт мужності? Вчимося у Святого сімейства мистецтву внутрішньої еміграції.
Святий, якого «скасували»: перша зустріч з Нектарієм Егінським
Його вигнали з ганьбою, позбавили роботи та засобів до існування. Чому найбільш гнаний єпископ XX століття – найкращий співрозмовник для українського християнина.
Бог з нашою групою крові: Чому Різдво — це не просто день народження
Ми думаємо, що Він прийшов дати нам правила, а Він прийшов дати нам Своє життя. Розбираємо догмат про Обоження: як Різдво зробило нас генетичними родичами Творця.
Різдво в аду: чому Бог народився не в палаці, а в хліві
Ми звикли до солодкої казки, але Бог народився в бруді та холоді. Як знайти світло, коли навколо темрява і смерть? Це свято не для ситих, а для тих, хто хоче вижити.