Яка наука найголовніша?

– У всіх навчальних закладах нашої Батьківщини розпочався новий навчальний рік.

Взагалі слово "наука" походить від церковнослов'янського терміна "наказание", яке пов'язане з вербальним аспектом будь-якої науки: "наказать" – означає "сказати". Таким чином, наука і слово дуже тісно перепліталися між собою.

Більш того, християни завжди акцентували увагу на тому, що найголовніша наука – це не фізика, не хімія і навіть не математика, а віра в Христа. При цьому саме вони встановили зв'язок між цією "християнською наукою" і словом: "Віра від слухання, а слухання через слово Боже", – писав апостол Павло.

Сам Христос у Святому Письмі дуже часто називається "Логосом", тобто "Словом". Ось як про це сказано в Євангелії від Іоанна: "Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог був Слово".

Зрозуміло, що таке ставлення до слова взагалі змушувало християн дуже уважно ставитися як до того, що вони говорять, так і до "трудівників слова" – священиків, проповідників і вчителів. З цього, звичайно, випливало і вкрай шанобливе ставлення до науки. Напевно, саме тому християнство часто називали "книжною релігією". Святе Письмо, твори святих отців, листи апологетів – все це сформувало нашу культуру.

Перші школи з'явилися при храмах і монастирях, а значить, радянський стереотип про ворожнечу Церкви і науки не витримує ніякої критики, адже першими вченими були теж християни.

Важливо розуміти, що "ворожнеча" розпочалася не з ініціативи Церкви, а з ініціативи тих вчених, які вирішили, що релігія повинна бути відокремлена як від держави, так і від науки. Не можна сказати, що саме це спровокувало науково-технічний прогрес, тому що розвиток науки і техніки – це неминучий процес. Але те, що це спровокувало велику кількість проблем для людства, – факт незаперечний. Війни, епідемії, нові хвороби, руйнування навколишнього середовища – все це результат секуляризації. А все тому, що забутий головний принцип будь-якого наукового знання – "початок Премудрості – страх Господній".

Тому повернення до цього принципу і повинно стати головним завданням нашої школи, так і всієї освітньої системи в цілому.

КПвУ


Читайте також

Свічковий огарок і чиста совість: історія пономаря Саші

​Маленька спокуса у великому світі війни. Про те, як звичайний згорток використаних свічок став для юного вівтарника мірилом чесності та шляхом до перемоги над самим собою.

Жінка, яка перемогла гріх

Перше читання Покаянного канону завершується. І святий Андрій Критський розкриває образ героїні церковної історії, яку Бог спіймав на живця.

Репетиція вічності: Великий піст як вихід з диктатури шуму

Великий піст – це не просто дієта чи відмова від розваг. Це добровільний вхід у «коридор тиші», де людина знімає маски і зустрічається зі своїм справжнім «я».

Покаяння царя і червоний плащ Урії

Третя частина покаянного канону – це не урок моралі. Це анатомія і дзеркало зради.

Синдром дружини Лота: чому покаяння не терпить ностальгії

Христос промовив про неї три слова. Але саме вони – одне з найгостріших попереджень у всьому Євангелії.

Весна духовна: чому ми вітаємо один одного з початком Великого посту

Зі сторони це схоже на колективне помутніння розсудку. Але за цим привітанням – одна з найглибших таємниць християнського життя.