Ігумен Серапіон (Митько) про індикт: церковний календар знаменує особливу реальність, в якій живе віруючий

Початок індикту – церковне новоліття – припадає у православних християн, що живуть за Юліанським календарем, на 1 вересня за старим стилем (14 вересня – за новим).

"У нашій церкві з 1 вересня починається цикл так званих дванадесятих неперехідних свят, присвячених подіям земного життя Спасителя і Богородиці, – подіям, які прив'язані до конкретної дати в часі. Взагалі, кожен день церковного календаря присвячений якомусь святу чи пам'яті якихось святих. Але церковний календар складніше, ніж цивільний. Бо якщо цивільний календар просто повторює цю схему – прив'язку якихось подій до конкретних днів, то в церковному календарі є й інша модель – пов'язана з днем святкування Великодня, який щороку буває в різні дні", – сказав священнослужитель.

За його словами, від святкування Великодня відраховуються підготовчі тижні до Великого посту, і після Великодня слідують особливі недільні дні і "седмиці" (тижні), "кожна з яких також має особливий сенс". Серед двунадесятих перехідних свят, пов'язаних з особливим для кожного року часом святкування Великодня – свята Вхід Господній в Єрусалим, Вознесіння Господнє та День Святої Трійці (П'ятидесятниця).

"Все мистецтво церковного статуту – це поєднати неперехідні свята, тобто прив'язані до якогось конкретного дня, і перехідні. Цим і знаменується та особлива реальність, в якій живе віруюча людина, пов'язана з піднесенням Христа, – надприродна, трансцендентна, в яку людина входить через віру у Христа, і ця реальність є переддвер'я Царства Небесного", – сказав заступник голови місіонерського відділу.

Співрозмовник агентства також зауважив, що цивільний календар "генетично, історично пов'язаний з церковним і несе на собі певні його риси". "Ми користуємося цивільним календарем і не завжди пам'ятаємо його історію. Тому що саме церковний календар лежить в основі нашого порядку відліку днів, часу", – додав Митько.

У свою чергу завідувач кафедри церковної історії Московської духовної академії, професор Олексій Светозарський нагадав, що "вересневе" обчислення часу було введено на Русі у XIV столітті в контексті реформ святителя Кипріана, митрополита Московського (до цього новий рік починався 1 березня), "у відповідності з традиціями Візантії та Афону, носіями яких був святитель Кіпріан".

Читайте також