Престольне свято у волинському Угринові

Свято-Хрестовоздвиженська громада УПЦ села Угринів утретє поспіль відслужила своє престольне свято поза стінами храму. Підтримати вигнаних з власної церкви парафіян цього разу прибули віруючі з кількох навколишніх сіл, а також троє священнослужителів Української Православної Церкви та хористи церковного хору Свято-Михайлівського храму села Несвіч Луцького району.

Уперше угринівська православна громада зібралась у свято Воздвиження Хреста Господнього у церковній хаті ще у 2014 році, через два тижні після захоплення храму Київським патріархатом. Торік тут зібралось понад 60 осіб, які, всупереч усьому, не втратили оптимізму та віри, та продовжували молитись у будинку, де проживає сім’я їхнього настоятеля.

Цього разу людей тут було не менше. Однак вони вже знали про те, що у виконавчій службі вже зареєстрували рішення про виселення подружжя священика та регента з приватизованого Київським патріархатом будинку громади УПЦ.

Спірний будинок, за версією Київського патріархату, був зданий ними в експлуатацію влітку 2015 року. Те, що вони від осені 2014 року вимагали від родини священика УПЦ з нього виселитись, очевидно, ніяк не порушує їхньої «логіки». У «не зданому» до експлуатації будинку, який споруджувала громада Української Православної Церкви, протягом понад 20 років проживали священики УПЦ, причому тут був підключений газ та світло – з оформленням договорів та плати за землю, відповідно, на останнього настоятеля. На всі ці аргументи у судах вирішили не звертати уваги.

У привласненій Київським патріархатом нерухомості, за рішенням суду, залишаються проживати діти священика УПЦ. Де молитиметься достатньо численна Свято-Хрестовоздвиженська громада УПЦ села Угринів надалі, незрозуміло. Адже Угринівська сільська рада не погодила офіційне прохання віруючих надати їм ділянку для будівництва іншої культової споруди.

Нагадаємо, 10 вересня 2014 року, після проведення «референдуму» у селі Угринів, прихильники Київського патріархату захопили Свято-Хрестовоздвиженський храм УПЦ разом з церковними спорудами. Згодом зареєстрована лише у листопаді 2014 року громада УПЦ КП висунула претензії і до громадського церковного житлового будинку, у якому була зареєстрована родина священика УПЦ, приватизувала його та подала на сім’ю з неповнолітніми дітьми на виселення.


Читайте також

Чому з десяти виживає лише один: страшна статистика вдячності

Розбір євангельської драми про проказу. Про те, чому віра – це стрибок над здоровим глуздом і чому «сини царства» ризикують опинитися в темряві.

Німий вбивця душі: чому відсутність болю – найстрашніший симптом

Біологія лепри пояснює катастрофу сучасного безчуття. Про демієлінізацію совісті, цифровий цинізм і втрату людської подоби.

Вимкни новини, увімкни молитву: поради старця Паїсія Святогорця

Про те, як перетворити стрічку тривожних новин на чотки і зберегти розум за методом афонського старця, який знався на чистому ефірі та довірі Командиру.

Бог у душі чи зарядка для телефону? Чесна розмова про Церкву

Про те, чому вірити вдома комфортно, але марно, і як Таїнства працюють на фізичному рівні, перетворюючи теорію християнства в реальне життя в Тілі Христовому.

Синдром «сверблячих вух»: чому нам подобається брехня і дратує Євангеліє

Розбір пророцтва апостола Павла про епоху інформаційних бульбашок, фейків і вчителів, які говорять те, що ми хочемо чути.  

У яку ціну любов Бога?

Чому юнак, у якого було все, пішов від Христа в печалі, і як протягнути «верблюда» нашого егоїзму через вушко голки спасіння.