Престольне свято у волинському Угринові

Свято-Хрестовоздвиженська громада УПЦ села Угринів утретє поспіль відслужила своє престольне свято поза стінами храму. Підтримати вигнаних з власної церкви парафіян цього разу прибули віруючі з кількох навколишніх сіл, а також троє священнослужителів Української Православної Церкви та хористи церковного хору Свято-Михайлівського храму села Несвіч Луцького району.

Уперше угринівська православна громада зібралась у свято Воздвиження Хреста Господнього у церковній хаті ще у 2014 році, через два тижні після захоплення храму Київським патріархатом. Торік тут зібралось понад 60 осіб, які, всупереч усьому, не втратили оптимізму та віри, та продовжували молитись у будинку, де проживає сім’я їхнього настоятеля.

Цього разу людей тут було не менше. Однак вони вже знали про те, що у виконавчій службі вже зареєстрували рішення про виселення подружжя священика та регента з приватизованого Київським патріархатом будинку громади УПЦ.

Спірний будинок, за версією Київського патріархату, був зданий ними в експлуатацію влітку 2015 року. Те, що вони від осені 2014 року вимагали від родини священика УПЦ з нього виселитись, очевидно, ніяк не порушує їхньої «логіки». У «не зданому» до експлуатації будинку, який споруджувала громада Української Православної Церкви, протягом понад 20 років проживали священики УПЦ, причому тут був підключений газ та світло – з оформленням договорів та плати за землю, відповідно, на останнього настоятеля. На всі ці аргументи у судах вирішили не звертати уваги.

У привласненій Київським патріархатом нерухомості, за рішенням суду, залишаються проживати діти священика УПЦ. Де молитиметься достатньо численна Свято-Хрестовоздвиженська громада УПЦ села Угринів надалі, незрозуміло. Адже Угринівська сільська рада не погодила офіційне прохання віруючих надати їм ділянку для будівництва іншої культової споруди.

Нагадаємо, 10 вересня 2014 року, після проведення «референдуму» у селі Угринів, прихильники Київського патріархату захопили Свято-Хрестовоздвиженський храм УПЦ разом з церковними спорудами. Згодом зареєстрована лише у листопаді 2014 року громада УПЦ КП висунула претензії і до громадського церковного житлового будинку, у якому була зареєстрована родина священика УПЦ, приватизувала його та подала на сім’ю з неповнолітніми дітьми на виселення.


Читайте також

Коли святі не могли пробачити один одному: Історія трьох учителів Церкви

Ікона показує їх разом, але життя розвело нарізно. Про те, як дружба розбилася об церковну політику, а єдність довелося вигадувати через сімсот років.

«Якщо залишуся живим, піду в Почаївську лавру!»: історія старця-подвижника

Він пройшов Другу світову, пережив радянські в'язниці і гоніння на Церкву, але не зламався. Спогади про схиархімандрита Сергія (Соломку) – легендарного економа і молитвеника.

Сп'яніння Богом: чому Ісаак Сирин молився за демонів, не вірячи у вічне пекло

Церква згадує святого, чиє богослов'я – це радикальний протест проти сухих законів релігії. Про те, чому Бог не є справедливим, а пекло – це школа любові.

Що буде з християнством, коли воно перестане бути оплотом цивілізації?

Західні демократії люблять згадувати про свободу віросповідання… коли їм вигідно. Коли ні – прекрасно дружать з переслідувачами християнства.

Скальпель і хрест: Розмова з хірургом, який обрав Бога в розпал терору

Ташкент, 1921 рік. Професор хірургії одягає рясу і йде в операційну. Я питаю: навіщо? Він відповідає, але не так, як я очікував.

Бог, Який біжить назустріч

​Ми іноді думаємо про Бога як про суворого суддю з папкою компромату. Але притча про блудного сина ламає цей стереотип.