Престольне свято у волинському Угринові

Свято-Хрестовоздвиженська громада УПЦ села Угринів утретє поспіль відслужила своє престольне свято поза стінами храму. Підтримати вигнаних з власної церкви парафіян цього разу прибули віруючі з кількох навколишніх сіл, а також троє священнослужителів Української Православної Церкви та хористи церковного хору Свято-Михайлівського храму села Несвіч Луцького району.

Уперше угринівська православна громада зібралась у свято Воздвиження Хреста Господнього у церковній хаті ще у 2014 році, через два тижні після захоплення храму Київським патріархатом. Торік тут зібралось понад 60 осіб, які, всупереч усьому, не втратили оптимізму та віри, та продовжували молитись у будинку, де проживає сім’я їхнього настоятеля.

Цього разу людей тут було не менше. Однак вони вже знали про те, що у виконавчій службі вже зареєстрували рішення про виселення подружжя священика та регента з приватизованого Київським патріархатом будинку громади УПЦ.

Спірний будинок, за версією Київського патріархату, був зданий ними в експлуатацію влітку 2015 року. Те, що вони від осені 2014 року вимагали від родини священика УПЦ з нього виселитись, очевидно, ніяк не порушує їхньої «логіки». У «не зданому» до експлуатації будинку, який споруджувала громада Української Православної Церкви, протягом понад 20 років проживали священики УПЦ, причому тут був підключений газ та світло – з оформленням договорів та плати за землю, відповідно, на останнього настоятеля. На всі ці аргументи у судах вирішили не звертати уваги.

У привласненій Київським патріархатом нерухомості, за рішенням суду, залишаються проживати діти священика УПЦ. Де молитиметься достатньо численна Свято-Хрестовоздвиженська громада УПЦ села Угринів надалі, незрозуміло. Адже Угринівська сільська рада не погодила офіційне прохання віруючих надати їм ділянку для будівництва іншої культової споруди.

Нагадаємо, 10 вересня 2014 року, після проведення «референдуму» у селі Угринів, прихильники Київського патріархату захопили Свято-Хрестовоздвиженський храм УПЦ разом з церковними спорудами. Згодом зареєстрована лише у листопаді 2014 року громада УПЦ КП висунула претензії і до громадського церковного житлового будинку, у якому була зареєстрована родина священика УПЦ, приватизувала його та подала на сім’ю з неповнолітніми дітьми на виселення.


Читайте також

Свічковий огарок і чиста совість: історія пономаря Саші

​Маленька спокуса у великому світі війни. Про те, як звичайний згорток використаних свічок став для юного вівтарника мірилом чесності та шляхом до перемоги над самим собою.

Жінка, яка перемогла гріх

Перше читання Покаянного канону завершується. І святий Андрій Критський розкриває образ героїні церковної історії, яку Бог спіймав на живця.

Репетиція вічності: Великий піст як вихід з диктатури шуму

Великий піст – це не просто дієта чи відмова від розваг. Це добровільний вхід у «коридор тиші», де людина знімає маски і зустрічається зі своїм справжнім «я».

Покаяння царя і червоний плащ Урії

Третя частина покаянного канону – це не урок моралі. Це анатомія і дзеркало зради.

Синдром дружини Лота: чому покаяння не терпить ностальгії

Христос промовив про неї три слова. Але саме вони – одне з найгостріших попереджень у всьому Євангелії.

Весна духовна: чому ми вітаємо один одного з початком Великого посту

Зі сторони це схоже на колективне помутніння розсудку. Але за цим привітанням – одна з найглибших таємниць християнського життя.