Престольне свято у волинському Угринові

Свято-Хрестовоздвиженська громада УПЦ села Угринів утретє поспіль відслужила своє престольне свято поза стінами храму. Підтримати вигнаних з власної церкви парафіян цього разу прибули віруючі з кількох навколишніх сіл, а також троє священнослужителів Української Православної Церкви та хористи церковного хору Свято-Михайлівського храму села Несвіч Луцького району.

Уперше угринівська православна громада зібралась у свято Воздвиження Хреста Господнього у церковній хаті ще у 2014 році, через два тижні після захоплення храму Київським патріархатом. Торік тут зібралось понад 60 осіб, які, всупереч усьому, не втратили оптимізму та віри, та продовжували молитись у будинку, де проживає сім’я їхнього настоятеля.

Цього разу людей тут було не менше. Однак вони вже знали про те, що у виконавчій службі вже зареєстрували рішення про виселення подружжя священика та регента з приватизованого Київським патріархатом будинку громади УПЦ.

Спірний будинок, за версією Київського патріархату, був зданий ними в експлуатацію влітку 2015 року. Те, що вони від осені 2014 року вимагали від родини священика УПЦ з нього виселитись, очевидно, ніяк не порушує їхньої «логіки». У «не зданому» до експлуатації будинку, який споруджувала громада Української Православної Церкви, протягом понад 20 років проживали священики УПЦ, причому тут був підключений газ та світло – з оформленням договорів та плати за землю, відповідно, на останнього настоятеля. На всі ці аргументи у судах вирішили не звертати уваги.

У привласненій Київським патріархатом нерухомості, за рішенням суду, залишаються проживати діти священика УПЦ. Де молитиметься достатньо численна Свято-Хрестовоздвиженська громада УПЦ села Угринів надалі, незрозуміло. Адже Угринівська сільська рада не погодила офіційне прохання віруючих надати їм ділянку для будівництва іншої культової споруди.

Нагадаємо, 10 вересня 2014 року, після проведення «референдуму» у селі Угринів, прихильники Київського патріархату захопили Свято-Хрестовоздвиженський храм УПЦ разом з церковними спорудами. Згодом зареєстрована лише у листопаді 2014 року громада УПЦ КП висунула претензії і до громадського церковного житлового будинку, у якому була зареєстрована родина священика УПЦ, приватизувала його та подала на сім’ю з неповнолітніми дітьми на виселення.


Читайте також

Смартфон замість ранкової молитви

​Літній піст часто називають тягарем під час відпусток. Духівник Дарницького благочиння протоієрей Федір Русан розповідає про подолання екранної залежності.

Про страх, який називають ощадливістю

Корінь нашої скупості – у страху перед завтрашнім днем. Але стиснутий кулак із заощадженими купюрами не робить нас захищенішими.

Милосердя з порожніми руками

Милість – не завжди тепле почуття. Іноді це зусилля волі.

Громила, який став адептом любові до ворогів

Преподобний Силуан Афонський гнув залізо, пив горілку і одним ударом кулака мало не вбив людину. Зрештою він став святим.

Полуденний біс – давня назва апатії та туги

Смуток без причини – не новина для християн. Аскети півтори тисячі років тому дали цьому ворогу ім'я і описали всі його хитрощі.

Зцілення від душевної нудоти

Ми іноді плутаємо пошук євангельської правди з бажанням розквитатися з кривдником. У Нагірній проповіді Христос пропонує людині ковток живої води, що повертає життя.