30 вересня Церква вшановує пам'ять святих мучениць Віри, Надії, Любові і матері їх Софії

Свята Софія та її дочки не приховували своєї віри в Христа й відкрито сповідували її перед усіма. Намісник Антіох доніс про це імператорові Адріану, і той звелів привести їх до Риму. Розуміючи, навіщо їх ведуть до імператора, святі діви гаряче молилися Господу Іісусу Христу, просячи, щоб Він послав їм сили не устрашитися майбутніх мук і смерті.

Коли ж святі діви з матір'ю стали перед імператором, всі присутні здивувалися їхньому спокою: здавалося, що вони були покликані на світле торжество, а не на катування. Закликаючи по черзі сестер, Адріан переконував їх принести жертву богині Артеміді. Юні діви (Вірі було 12, Надії – 10 і Любові – 9 років) залишалися непохитними.

Тоді імператор наказав жорстоко катувати їх: святих дівчат палили на залізних ґратах, кидали в розпечену піч і в казан з киплячою смолою, але Господь Своєю Невидимою Силою зберігав їх. Молодшу, Любов, прив'язали до колеса і били палицями, поки тіло її не перетворилося в суцільну криваву рану.

Переносячи небачені муки, святі діви прославляли свого Небесного Нареченого і залишалися непохитними у вірі. Святу Софію піддали іншому, найтяжчому, катуванню: матір була змушена дивитися на страждання своїх дочок. Але вона виявила незвичайну мужність і весь час переконувала дівиць терпіти муки в Ім'я Небесного Нареченого. Всі три дівиці з радістю зустрічали свою мученицьку кончину. Вони були обезголовлені.

Щоб продовжити душевні страждання святої Софії, імператор дозволив їй взяти тіла дочок. Софія поклала останки їх у ковчег і відвезла з почестями на колісниці за місто й поховала на високому місці. Три дні свята Софія, не відходячи, сиділа біля могили дочок і, нарешті, віддала там свою душу Господу. Віруючі поховали тіло її на тому ж місці. Мощі святих мучениць з 777 року покояться в Ельзасі, у церкві Ешо.

Читайте також