5 жовтня – пам'ять преподобного Косми, відлюдника Зографського

Преподобний Косма, відлюдник Зографський, болгарин, в юності ухилився від вступу в шлюб, таємно від батьків пішов на Святу Гору Афон. Вже тоді, на шляху у Священну Землю, диявол намагався похитнути прагнення юнака, бентежачи його баченням непереборної морської безодні, що оточувала Святу Гору.

Гаряча молитва юнака розвіяла демонську оману. На Афоні святий Косма був прийнятий до Зографської обителі. Там він довго був послушником, а потім прийняв чернечий постриг і був призначений екклесіархом. Святий Косма отримав особливу милість бути таємно-глядачем Самої Небесної Ігумені Афонської Гори, Яка на свято Благовіщення у Ватопедській обителі благоволила зримо відкрити йому опікування про Свій земний жереб: бачив він Жінку царственої краси і величі, Яка розпоряджалася і в храмі за службою, і в трапезній, всі ж ченці були слухняними Її служителями.

Незабаром святий був рукопокладений у сан диякона, а потім і у пресвітера, що спонукало його до нових подвигів. Ревно прагнучи до спасіння, святий за гарячими молитвами до Пресвятої Богородиці знову удостоївся знаку Її особливого заступництва: він почув голос Богоматері, що йшов від Її святої ікони і запитував Свого Сина: «Як врятуватися Космі?» Відповідь Господа була такою: «Нехай піде з монастиря на безмовність». 

Випросивши благословення настоятеля, святий Косма пішов у пустинь, і там, у печері, висіченій в скелі, розпочався новий подвиг безмовного відлюдництва. Бог не залишав свого вірного молитовника: святий сподобився дару прозорливості. Як на початку подвижництва ворог роду людського намагався відхилити святого з наміченого шляху, так і передсмертні дні праведника були для нього важким випробуванням.

Незадовго до кончини обранець Божий був удостоєний бачення Самого Христа, Який сповістив святого, що, перш ніж душа його відійде в Царство Небесне, сам сатана зі своїм полчищем жорстоко поб'є його і поранить. Підготовлений до страждань Божественним утішенням, святий мужньо виніс попущений Богом страшний диявольський глум і на третій день після лютих побоїв, долучившись Пречистих Таїн, зі славослів'ям на вустах, мирно відійшов до Господа.

Бог, «Який прославляє тих, хто прославляє Його», чудно прославив по смерті і преподобного Косму: під час поховання святого до печери його зійшлися безліч звірів і птахів, які ніби розуміли загальну втрату Святої Гори, коли ж тіло опустили в могилу і стали засипати землею, кожне з безсловесних створінь пустило сумний глас, віддаючи останню почесть угоднику Божому. Коли, за звичаєм, через 40 днів після всенічного бдіння братія відкрила святі останки праведника, щоб перенести їх з честю в обитель, дивовижним чином їх не виявилося – Господь їх утаїв. Це було в 1323 році.

Читайте також