7 жовтня Церква вшановує пам'ять преподобномученика Галактіона Вологодського

Побоюючись гніву царя Іоанна Грозного, родичі опального князя Івана Івановича Бєльського таємно відвезли його семирічного сина Гавриїла в місто Старицю. У зрілі роки молодий князь, бачачи немилість царя до його роду, пішов у Вологду і оселився у чоботаря, у якого навчився шевському ремеслу. Подружнє життя його було недовгим, незабаром дружина померла, і князь Гавриїл виховував маленьку дочку.

Мінливості земного життя зміцнили в душі князя Гавриїла намір присвятити себе Богові. Випросивши місце на річці Содимі, він обкопав його ровом, поставив келію біля храму в Ім'я Пресвятої Трійці і, прийнявши чернечий постриг з ім'ям Галактіон, став подвизатися в пості і молитві.

Подвижник не залишав свого ремесла, а гроші, отримані за роботу, ділив на три частини: одну присвячував Богу, другу віддавав бідним, а на третю годувався сам. Зростаючи в духовному житті, преподобний Галактіон зачинився в келії, прикувавши себе до стіни ланцюгом. Богобоязливі християни подавали йому їжу через віконце. Відпочивав подвижник мало, стоячи на колінах і тримаючись за ланцюг, харчувався лише сухим хлібом і водою. В келії преподобного Галактіона не було нічого, окрім старої рогожі, якою він покривався.

В молитві преподобний Галактіон досяг особливої духовної благодаті. Одного разу, коли у вологодській землі довгий час було бездощів'я, єпископ Антоній з хресним ходом прийшов до храму Святої Трійці і послав просити затворника помолитися разом з усіма про позбавлення від загального лиха. Преподобний Галактіон слухняно залишив келію і молився у храмі, і Господь послав рясний дощ на висохлу землю. 

Подвижнику було відкрито Богом про майбутні на Вологді лиха. Він вийшов з келії і, закутий в ланцюги, прийшов в земську хату і оголосив: "Гріхи закликали на нас ляхів і литву. Нехай почнуть піст та молитву і поспішать побудувати храм на честь Знамення Божої Матері, і Небесна Цариця, як раніше Новгород (пам'ять ікони Божої Матері Знамення Новгородської 27 листопада), позбавить Вологду від гніву Божого".

Один з присутніх, Нечай Проскурів, сказав: "Не про нас, а про себе клопочеться він, хоче тільки храм мати поблизу себе. А що буде з храмом, коли ти помреш, старець?" Преподобний Галактіон суворо відповів: "Гнів близький до Вологди. Що до мене, то на моєму місці прославиться Бог – побудована буде обитель", – і сказав, що Троїцький храм, побудований Нечаєм, буде спалений і будинок Нечая запустіє.

Проходячи повз храму на честь преподобного Димитрія Прилуцького, він сказав: "Чудотворець Димитрій молив Спасителя за місто, але його образили – навколо храму його налаштували крамниць і завели торговий шум. І цей храм буде розорений".

Пророцтво праведника невдовзі виповнилося. У вересні 1612 року поляки і литовці увірвалися до Вологди, перебили багато жителів, осквернили і пограбували храми Божі, а потім підпалили місто і посади. Як пророкував преподобний Галактіон, будинок і храм, побудовані Нечаєм, були спалені, як і міський храм в ім'я преподобного Димитрія.

Преподобний Галактіон був убитий завойовниками 24 вересня 1612 року. Благочестиві християни поховали тіло преподобномученика в його келії. Над місцем поховання стали відбуватися чудесні зцілення. При єпископі Варлаамі над мощами преподобномученика Галактіона був побудований храм на честь Знамення Божої Матері і заснована обитель. З благословення архієпископа Маркелла в обителі було збудовано соборний храм в Ім'я Святого Духа, і монастир став іменуватися Свято-Духівським.

Читайте також