Звернення Свято-Хресто-Воздвиженської громади Української Православної Церкви села Угринів

Звернення
Свято-Хресто-Воздвиженської громади
Української Православної Церкви села Угринів
Горохівського району Волинської області

Звертаємось з проханням підтримати наші конституційні права – право віруючих сповідувати свою релігію, захищати свої релігійні переконання, а також право релігійної громади як юридичної особи на рівні з іншими здійснювати свою діяльність та користуватись своїм майном.

Православна громада була відновлена в Угринові 3 липня 1989 року, за прагненням селян, нас і наших батьків, сповідувати віру, у якій ми народилися. До того часу Свято-Хрестовоздвиженський угринівський храм був закритий, хоча й зберігся, та потребував реставрації.

На початку, згідно з радянським законодавством, ми існували як релігійне товариство, яке не мало статусу юридичної особи та не могло володіти майном. Після прийняття Закону «Про свободу совісті та релігійні організації», вже 24 грудня 1991 року ми були перереєстровані як юридична особа, у статусі громади УПЦ, як правонаступниці місцевого релігійного товариства РПЦ. Церковного єпархіального підпорядкування громада не змінювала.

Для того, щоб вести повноцінне приходське життя, ми збудували хату для священика та його родини. Землю під це нам виділила сільська рада. До 1998 року у ній проживали священнослужителі УПЦ, а відтоді, безперервно і до цього часу, наш нинішній настоятель протоієрей Ростислав Сапожник та його сім’я.

Окрім цього житла, на храмовій території є ще одна церковна хата, придатна для використання, яка стоїть пустою. Її статус невідомий.

На сільському кладовищі, віддаленому від села Угринів, нашими силами був зведений ще один храм-каплиця, який рішенням Угринівської сільської ради у 2016 році буде оформлений як Дім панахиди. Хоча цвинтарні каплички не прийнято вважати повноцінними культовими спорудами, цей храм є освяченим нашим настоятелем та при бажанні також може використовуватись як місце для моління.

Відтак, на території села є чотири об’єкти нерухомості, які відносяться до громадської або церковної власності, однак наша громада обмежується у доступі до усіх.

Фактично, у результаті тривалого штучного міжконфесійного конфлікту, наше становище у селі, всупереч Закону України, наближене до радянської практики, коли релігійна громада не допускається до володіння та використання будь-якого майна.

Влітку 2014 року з ініціативи місцевого підприємця, депутата Волинської обласної ради Андрія Турака, нашу громаду розкололи на тих, хто хоче перейти до Київського патріархату, та тих, хто зберіг свою віру. 10 вересня 2014 року наш Свято-Хрестовоздвиженський храм захопили, нас відтиснули від дверей, декого з жінок побили до втрати свідомості. За це, як і за побиття нашого настоятеля у березні 2015 року, не відповіла жодна особа. Громада УПЦ КП зареєструвалась у селі тільки у листопаді 2015 року, однак проголосила себе власником та розпорядником всього церковного майна.

• Свято-Хрестовоздвиженський храм захоплений ними та став жертвою незаконних та не погоджених «архітектурних» перетворень, ми ніяк не можемо вплинути на це, хоча звертались зі скаргами у відповідні інстанції та досі маємо охоронний договір з районним відділом культури, чинний та не розірваний іншою стороною.

• Хатинка на території храму закрита, нас до неї не пускають, особисте майно настоятеля, яке у ній залишилось, оголошене «церковним» та використовується священиком Київського патріархату.

• Храм-капличка на кладовищі знаходиться у відомі Угринівської сільської ради, про передачу її у наше користування не йдеться взагалі.

• Нашу останню надію, місце для наших богослужінь, хату, у котрій прожили та були зареєстровані наш настоятель, його дружина та діти, торік у незрозумілий спосіб, з порушеннями, приватизувала громада УПЦ КП; від нас вимагають припинити молитись у ній, а настоятеля та його дружину рішенням суду відселяють від дітей.

Навесні 2016 року наша громада звернулась до Угринівського сільського голови з проханням виділити нам на території сільради ділянку для будівництва нашого нового храму. Рішенням від 9 червня 2016 сільська рада відповіла, що землю нам не надають. З 12 депутатів на сесії були присутні 9, з яких троє (у тому числі священик Київського патріархату) проголосували проти, шестеро утримались, що додатково свідчить про продовження тиску на людей у селі.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Відтак, Свято-Хресто-Воздвиженська релігійна громада Української Православної Церкви звертається до Вас для забезпечення прав і законних інтересів нашої релігійної організації, для сприяння встановлення відносин взаємної релігійної і світоглядної терпимості й поваги між громадянами, які сповідують релігію або не сповідують її, між віруючими різних віросповідань та їх релігійними організаціями, відповідно до ст. 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Сьогодні наші Богослужіння проводяться в одному з житлових будинків села Угринів. Хоча це і передбачається ст.21 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», де вказано, що богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії безперешкодно проводяться в культових будівлях і на прилеглій території, у місцях паломництва, установах релігійних організацій, на кладовищах, в місцях окремих поховань і крематоріях, квартирах і будинках громадян», однак цей житловий будинок не є пристосованим для одночасного перебування великої кількості людей і не завжди може вмістити всіх людей, бажаючих взяти участь у Богослужінні. Окрім того, умови його проведення Богослужіння у будинку не можна порівняти з урочистою молитвою у спеціально облаштованій культовій споруді.

Ми маємо рішення суду, у котрому визнано, що вказаний будинок, приватизований Київським патріархатом, збудувала громада УПЦ. Окрім того, після ряду судових процесів визнано, що хоча наша громада не має потрібних паперів для використання нашого головного храму, громада УПЦ КП також не є законним користувачем цієї споруди. Відтак, тільки за бажанням місцевої влади та бізнесу нас відтиснули від церковного нерухомості та віддали все у розпорядження УПЦ КП.

Де наша частка майна? Адже розділена нині громада колись спільно будувала і храми, і церковні будинки. Ми маємо право користуватись цим майном, але нас проголошують «крадіями», які «незаконно проживають та правлять службу» у будинку, який проголосив своїм Київський патріархат.

Додаємо для наочності перелік документів, за котрими Київський патріархат оформив своє право власності на будинок та землю під ним. Обмір ділянки 23 травня 2015 року здійснював особисто керівник районного відділу Держземагентства, незважаючи на офіційний вихідний день.

• 17.11.2014 року сесія Угринівської сільської ради прийняла рішення № 41/3 про надання дозволу релігійній громаді УПЦ КП на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Набережній, 25 в с. Угринів (ділянка, де знаходиться будинок священика). Це рішення оскаржене громадою, як незаконне. Порушення з боку сільради полягає в тому, що ця ділянка рішенням виконкому Угринівської сільради № 2 від 12 березня 1991 року вже була виділена під будівництво одноквартирного житлового будинку церковній общині, тобто громаді УПЦ. Суд в задоволенні позову відмовив, оскільки вказаного рішення виконкому в архіві не знайшлося, тому суд прийшов до висновку, що такого рішення не було взагалі. (справа №155/2499/14-а) Наразі відкрито касаційне провадження, справа не розглядається більше року.

• 14.05.2015 р. громада УПЦ КП замовляє виготовлення технічного паспорта на будинок священика (в якому на той час проживає настоятель громади УПЦ). Луцьке БТІ виготовляє техпаспорт, не проводячи технічної інвентаризації. Як наслідок, техпаспорт містить неточності (оскільки фактично підроблений).

• 09.07.2015 р. Угринівська сільрада і громада УПЦ КП (нібито) уклали договір оренди земельної ділянки. У тексті договору невірно зазначено сторони договору (невірна назва орендаря); не зазначено орендаря у Додатку 1 договору, наслідком чого є нікчемність такого договору (не дотримано вимоги ч.2 ст.203 ЦК України).

• На підставі вищезгаданого договору громада УПЦ КП реєструє речове право (право користування) на вказану земельну ділянку земельної (державний реєстратор Волошина).

• 05.08.2015 р. громада УПЦ КП подає до Волинського ДАБІ декларації про готовність об’єкта нерухомого майна до експлуатації, використавши вищезгаданий договір оренди та підроблений техпаспорт з відміткою про технічне обстеження без проведення обстеження, і вказавши себе, як забудовника (замовника будівництва), що не відповідає вимогам п. 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

• На підставі зареєстрованої декларації громада КП реєструє право власності на будинок священика (державний реєстратор Луньо). Для реєстрації права власності було подано, зокрема вищезгадану декларацію; договір оренди земельної ділянки; заяву, в якій вказано, що цю заяву подає фізична особа (громада КП – юридична особа), замість імені фізичної особи вказано назву громади КП, неправильно зазначено код ЄДРПОУ, не вказано імені та реквізитів уповноваженої особи, яка подає заяву від імені юридичної особи, не зазначено, хто підписав заяву (точно не настоятель Сегет М. Ф.), сплачено адміністративний збір у розмірі, встановленому для фізичних осіб. (85,26 грн.). Підстави для відмови в реєстрації: п.3 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

• Громада УПЦ оскаржила декларацію, рішення про реєстрацію права власності. У задоволенні позову відмовлено (справа №803/3883/15). Суд вказав, що посадові особи управління ДАБІ не уповноваженні перевіряти достовірність відомостей, що містяться в декларації. А порушення при поданні заяви про реєстрацію права власності взагалі проігнорував. Лише вказав, що помилка в коді юридичної особи є «технічною неточністю». Апеляційна інстанції постанову залишила в силі, додатково вказавши на відсутність у позивача права на звернення до адміністративного суду. У відкритті касаційного провадження відмовлено.

• Подаючи позов на виселення з привласненого будинку, представники Київського патріархату додали до нього витяг з реєстру нерухомого майна, згідно з яким нам нібито належать кілька об’єктів нерухомості у трьох областях України. Суд отримав спростування цієї помилкової технічної інформації з відповідних інстанцій по всіх об’єктах. При цьому є підстави вважати, що представники Київського патріархату у незаконний спосіб добули паспортні дані Наталії Сапожник, для внесення до пошукової бази реєстру нерухомого майна.

Сподіваємось на розуміння та підтримку у реалізації наших законних прав і свобод.

Читайте також