23 листопада – пам'ять святого мученика Ореста

За наказом імператора, в Тіан для боротьби із християнством, яке широко розповсюдилося у Великій Каппадокії, був направлений воєначальник Максимін. Серед перших на суд до Максиміна був приведений Орест.

Він мужньо і відкрито визнав свою віру у Розп'ятого та Воскреслого Господа нашого Іісуса Христа. Гонитель пропонував святому багатства, почесті, славу замість зречення від Єдиного Істинного Бога, але святий Орест був непохитний.

За наказом Максиміна, Ореста привели в багатий язичницький храм і знову запропонували вклонитися ідолам. Коли він відмовився, 40 воїнів, змінюючи один одного, били святого мученика батогами, палицями, воловими жилами, потім катували вогнем.

Святий Орест почав благати Господа: «Боже, сотвори зі мною знамення во благо, щоб бачили ненависники, і посоромилися». І Господь почув вірного раба Свого. Почався землетрус, ідоли попадали і розбилися. Всі вибігли з храму; коли звідти вийшов святий Орест, храм обвалився.

Розлючений Максимін наказав заточити святого мученика на сім днів у темницю і не давати йому ані їжі, ані пиття, а на восьмий день продовжити муки. Святому вбили цвяхи в п'яти, потім прив'язали до дикого коня. У цих муках, коли кінь волочив святого по гострому камінню, святий страстотерпець Орест віддав дух свій Господу Богу у 304 році. Мощі його були кинуті в море.

Багато століть по тому, в 1685 році, в Києво-Печерській Лаврі інок Димитрій, згодом митрополит Ростовський, переписував із стародавнього рукопису житіє святого Ореста і, стомлений, заснув. У сонному видінні йому з'явився святий мученик і, показавши глибоку рану в грудях, перерізані у ліктів жили і перебиті гомілки, велів доповнити своє житіє, тому що стародавні рукописи описували не всі муки, яких зазнав святий.

Смиренний інок виконав бажання святого мученика Ореста і прославив Бога, Дивного у святих Його.

Читайте також