25 листопада Церква вшановує пам'ять святителя Іоанна Милостивого, Патріарха Олександрійського

Святитель Іоанн Милостивий народився на Кіпрі в VII столітті у родині знатного вельможі Єпіфанія. За волею батьків одружився та мав дітей. Коли дружина і діти святого померли, він став ченцем: строгим постником, молитовником і братолюбцем.

Його духовні подвиги здобули йому популярність, і, коли овдовіла патріарша кафедра в Олександрії, імператор Іраклій та все духовенство упросили святого Іоанна зайняти патріарший престол.

Святитель гідно ніс архіпастирське служіння, дбаючи про моральне та догматичне виховання пастви. Під час свого патріаршества він викрив і вигнав з Олександрії єресь монофеліта-антиохійця Фуллона.

Але головною своєю справою святитель вважав милостиню і благодіяння всім нужденним. На початку свого патріаршого служіння він наказав порахувати жебраків і убогих в Олександрії, яких виявилося понад сім тисяч осіб. Всім цим нещасним святитель давав щоденне безкоштовне харчування. Два рази на тиждень, у середу та п'ятницю, він виходив до дверей патріаршого собору і, сидячи на паперті, приймав усіх нужденних: розбирав чвари, допомагав скривдженим, роздавав милостиню. Три рази на тиждень він відвідував лікарні, надаючи допомогу страждальцям. В цей час імператор Іраклій вів важку війну з перським царем Хозроєм II. Перси розграбували і спалили Єрусалим, захопивши безліч полонених. Святий Патріарх Іоанн виділив велику частину церковної скарбниці для їх викупу.

Святитель ніколи не відмовляв тим, хто просить. Одного разу по дорозі в лікарню він зустрів жебрака і велів дати йому 6 срібняків. Жебрак, змінивши одяг, обігнав Патріарха і знову став просити милостиню. Іоанн знову дав йому 6 срібняків. Коли ж жебрак втретє попросив милостині та слуги вирішили прогнати настирливого прохача, Патріарх наказав дати йому 12 срібняків, сказавши: «Чи не Христос, спокушає мене?» Два рази святитель давав гроші купцю, який потерпів від корабельної аварії, а на третій раз дав йому корабель, котрий належав Патріархії, наповнений пшеницею, на якому купець здійснив благополучну подорож та повернув борг. 

Святий Іоанн Милостивий був відомий своїм лагідним ставленням до людей. Одного разу святитель змушений був за якусь провину відлучити від Церкви одного клірика. Той клірик озлобився на Патріарха. Святитель хотів закликати його для бесіди та забув про це. Під час звершення Божественної літургії святий згадав слова Євангелія: коли принесеш ти до жертівника свого дара, та тут і згадаєш, що брат твій щось має на тебе, залиши отут дара свого і піди, примирись перше з братом своїм (Мф. 5, 23-24). Святитель вийшов з вівтаря, закликав до себе клірика, який провинився, і, впавши перед ним на коліна, привселюдно просив вибачення. Вражений клірик розкаявся у скоєному і згодом став благочестивим священиком.

Один городянин образив Георгія, племінника Патріарха. Георгій просив святого помститися кривдникові. Святитель обіцяв так воздати образнику, що здивується вся Олександрія. Це заспокоїло Георгія, і святий Іоанн став повчати його, кажучи про необхідність лагідності і смирення, а потім, закликавши образника, оголосив, що звільняє його від сплати церковної данини за землю. Олександрія дійсно була здивована такою «помстою», а Георгій зрозумів урок свого дядька.

Святий Іоанн, строгий аскет і молитовник, завжди мав в душі пам'ять смертну. Він замовив для себе труну, але звелів майстрам не доробляти її до кінця, вказавши кожного святкового дня приходити до нього і питати, чи не пора завершити роботу.

Незадовго до кончини святий Іоанн змушений був через хворобу залишити свою кафедру і віддалитися на о. Кіпр. Під час подорожі на кораблі хворому святителю було знамення: у сонному видінні йому з'явився світлосяйний чоловік і сказав: «Цар царів кличе тебе до Себе». Це видіння благовістило швидку кончину Патріарха. Прибувши на Кіпр, в рідне місто Амафунт, святитель з миром відійшов до Господа.

Читайте також