У місці ув'язнення новомученика з Одеси освятили храм на його честь

.

Перше богослужіння в храмі, який був облаштований на третьому поверсі п'ятого корпусу СІЗО, очолив благочинний III-го Одеського міського округу, протоієрей Ілля Маніта.

Священномученик Анатолій займав Одеську кафедру з 1928 року до дня своєї мученицької смерті у 1938 році. Саме в цій в'язниці митрополит перебував під час свого попереднього ув'язнення за типовим на той час обвинуваченням у контрреволюції. Після завершення слідчих дій Одеського святого відправили в табір, до Килтовської сільгоспколонії в Комі.

У січні 1938 року стан здоров'я митрополита погіршився настільки, що він був поміщений до Килтовської табірної лікарні. 23 січня 1938 року митрополит Анатолій помер. Перед самою смертю від владики зажадали, щоб він віддав Євангеліє та натільний хрест, з якими він був у в'язниці і в концтаборі, – митрополит відмовився. Євангеліє вирвали з його рук силою, проте хрест він не віддав і, захищаючи слабкими руками груди, віддав свою праведну душу Господу.

Митрополит Анатолій був канонізований в 1997 році як місцевошанований святий Херсонської єпархії Українською Православною Церквою та причислений до лику святих Новомучеників і Сповідників Руських на Ювілейному Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви у серпні 2000 року.

Читайте також