На Афоні пояснили, як ченці пишуть списки чудотворних ікон

Традиція існує з давніх часів. Відома грамота Іверського монастиря, якою супроводжувалась копія Іверської чудотворної ікони Божої Матері (1648 р.), відома як чудотворна. У рукопису описується стародавній афонський чин або обряд створення ікони.

«Як приїхав був у наш монастир (настоятель Пахомій), зібравши всю свою братію 365 братів та сотворили великий молебний спів з вечора і до світла та святили воду зі св. мощами і святою водою обливали святу чудотворну ікону Пресвятої Богородиці стару Портаїтську та у велику балію ту святу воду зібрали та зібравши ще обливали нову деку, що зробили всю від кіпарисного дерева, і знову зібрали ту святу воду в балію і потім служили божественну святу літургію з великим завзяттям і після святої літургії дали ту святу воду і святі мощі преподобному іконосвященику і духовному отцю пану Ямвліху Романову, щоб йому, змішавши святу воду та святі мощі з фарбами, написати святу і священну ікону».

Також у грамоті зазначено, що іконописець вживав їжу тільки у суботу та неділю, а «братія по-двічі на тиждень звершували всенощні моління і по вся дні літургії».

Свята Гора зберігає багате зібрання візантійського та поствізантійського іконопису. Найбільш древні роботи датуються XI століттям, це ікони п'яти мучеників Севастійських і св. Пантелеймона в монастирі Велика Лавра, мозаїки «Благовіщення» і «Деісус» у Храмі Ватопедського монастиря. З XII століття збереглися мозаїчні ікони святого Георгія і святого Димитрія у монастирі Ксенофон, Богоматір Одигітрія у Хіландарі, ікона святителя Миколая у Ставроникиті.

Ресурс також пропонує повний перелік чудотворних ікон Афону

Читайте також