Листи дітей-інвалідів до Святого Миколая викликали у священників сльози (ФОТО)
Як ми повідомляли, нещодавно у Рівненській єпархії УПЦ відбувся Другий з’їзд дітей з особливими потребами. Під час спілкування виявилось, що вони цей день чекали так, ніби найурочистішого свята у році.
Воно й не дивно, адже усі дітки, без винятку, самостійно майже не пересуваються, їхнє життя проходить у стінах власного дому чи кімнати, а коло знайомих – це тільки найближчі родичі та сусіди. Отож, впродовж дня вони активно спілкувались, емоційно ділились враженнями, обнімались та обмінювались контактами.
Священики, котрі вдруге організували таку зустріч, не могли не тішитись непідробним емоціям, щирості та щастю, якими просто були сповнені обличчя тих, хто в повсякденному житті страждає від нестерпної болі. Утім, вже наступного дня те, що залишили по закінченню з’їзду його учасники, заставило деяких кліриків Рівненської єпархії не стримувати сліз.
Ось вони, листи до Святого Миколая. Їх всього 20, написаних десь самотужки нерозбірливо і нечітко, десь під диктовку за допомогою волонтерів, але всі вони сповнені надії, віри, сподівання на краще майбутнє і, головне, просто подяки Богу. Основний меседж прохань – зцілення від недуги, прохання про здоров’я мамі чи бабусі.
Вікторія Омельчук, с. Городок:
«Я знаю, дорогий Святий Миколаю, що ти принесеш все, що я не попрошу, але я також знаю, що ти не багатий. Принеси мені веселих свят, мандарин під подушку і здоров’я мені та моїм рідним».
Костянтин, м. Острог:
«Дорогий Святий Миколаю, у мене є мрія, я мрію, щоб у мене стала працювати рука і нога так, як потрібно».
Інна Кравчук, Рівне:
«Я із сходу, де йде війна і все зруйновано, тому не хочу повертатись додому. Допоможи мені, Святий Миколаю, залишитись у Рівному».
Ольга, с. Майків Гощанського району:
«Святий Миколаю, подаруй мені здоров’я і можливість ще хоч раз повернутись у цей монастир та зустрітись з цими прекрасними людьми».
Дарина Клименко, с. Витків Гощанського району:
«Святий Миколаю, я тебе дуже прошу, щоб ти послав мир і любов в наші серця, а ще пошли здоров’я маленьким і дорослим діткам. Навчи дякувати Богові за все. А мені принеси багато солодощів».
Василь Ісупов:
«Бажаю здоров’я, щоб я міг навчатися у школі. Хочу санки… Благослови цих людей за те, що допомогли нам побачитись».
Марія Яцкоборовська:
«Подарунку будь-якому буду рада. Даруй здоров’я мені та родині».
Клірики Рівненьскої єпархії розвезли діточкам подарунки. Кожному дісталось те, що замовлено у листі. Єдине, чого не можуть священики завести і передати у руки, – це здоров’я, про яке там просять автори листів. Отож, недужі хлопчики та дівчатка чекають від усіх нас невпинних молитов. Адже відомо, що спільні прохання, щирі та усердні, навіть найтяжчих хворих зводили на ноги.
Читайте також
Старці Гази: як «духовні коучі» VI століття лікували душу через мовчання
В епоху «антизатвора» і цифрового шуму поради святих про «розчеплення» з его і гігієну свідомості стають радикальним ліками для сучасної людини.
Навпроти зачинених дверей: чому Адам став першим біженцем в історії
Розбираємося, чому вигнання з раю — це не давній міф, а історія кожного з нас. Про те, чому Бог шукає людину першим, і як піст допомагає повернутися додому.
Мішок терпіння і мішок смирення від старця Ісаії
Фронтовик, кавказький пустельник і незручний для влади викривач. Історія життя схіархімандрита Ісаії (Коровая), який лікував травами, вигонив бісів і передбачив церковні нелади.
Скальпель Бога: розмова біля труни дружини з професором Войно-Ясенецьким
Про межу людської міцності, про те, як з попелу земного щастя народжується святитель, і чому Бог оперує нас без анестезії.
Чи вічні вічні муки? Суперечка, яка не вщухає півтори тисячі років
У Неділю Страшного суду ми задаємо найнезручніше питання християнства: як Бог-Любов може приректи Своє творіння на нескінченні страждання?
Стрітенська свічка: світло на просвітлення народів чи магічний оберіг?
Навіщо освячувати свічки на Стрітення особливим чином і як християнська традиція перемогла давні страхи перед громом і чумою.