Святий Миколай проповідував не словом, а ділом
Його батьками були благочестиві і знатні люди Феофан і Нонна. Цікаво, що вони дуже довго не мали дітей, і їхній син, якого вони назвали Миколай, став плодом молитви вже досить престарілих батьків. Взагалі, зі Священного Писання та історії Церкви ми знаємо, що пізні діти практично завжди є плодом молитви і неймовірної віри, і їхнє життя – це життя, присвячене Богові. Наприклад, Діва Марія, Святий Іоанн Предтеча, пророк Самуїл та святитель Миколай.
З самого дитинства майбутній єпископ Мир Лікійських відрізнявся величезною любов'ю до храму і молитви. Ще в дитинстві, під час свого хрещення, він три години, за свідченням очевидців, простояв в хрещальній купелі. Пізніше, в досить юному віці, він прийняв священний сан і під час відсутності свого дядька-єпископа, якого теж звали Миколаєм, управляв єпархією. Мудрість, любов до Бога і людей та святість особистого життя стали тими причинами, які і визначили подальше життя пресвітера Миколая – він став єпископом міста Мири Лікійські.
До речі, сьогодні це місто більше відоме серед туристів, тому що знаходиться воно у Туреччині, в провінції Анталія.
Святитель Миколай не залишив нам ніякої літературної спадщини, він не писав богословських праць, до нас не дійшли його проповіді, він не був видатним адміністратором. Але, в той же час, саме святитель Миколай, без сумніву, самий відомий православний святий. Про нього знають в Колумбії і Канаді, Китаї і Зімбабве, на Північному полюсі і Алясці. Чому? Що він зробив такого, що залишило свій слід в історії і в серцях мільйонів людей? Відповідь дуже проста: вся справа в тому, що його слова не розходилися з ділом. Більш того, він проповідував не словом, а ділом. Він жив без красивих гасел і запевнень. Він жив так, як повинен жити християнин.
Сьогодні ж, на жаль, ми дуже часто зустрічаємо зовсім протилежне явище – люди багато говорять, але практично нічого не роблять. Навіть навпаки – той, хто більше за всіх говорить, як виявляється, найменше за всіх робить. Може, саме тому пам'ять святого Миколая Чудотворця сьогодні актуальна як ніколи. Адже багатьом, якщо не всім, треба навчитися жити так, щоб наші слова не розходилися зі справами. Зі Святом!
Читайте також
Дияконські будні: невидима праця за зачиненими дверима вівтаря
Про те, що приховано від очей парафіян, як готується Літургія і чому диякон приходить до храму, коли місто ще спить.
Скляна стіна: як маніпуляція в храмі краде свободу і підміняє Бога
Маніпуляція – давній інструмент виживання. Але зустрічаючись у Церкві, вона краде у людей дорогоцінний дар свободи.
Небесний політ отця Руфа: історія льотчика, який став лаврським насельником
Відмовившись від кар'єри заради Бога, він пройшов через в'язниці та забуття, щоб стати молитовником Києво-Печерської лаври.
Шпигун Бога: тринадцять діб під лампою
У камері ташкентського НКВС професор хірургії пройшов через «операцію», якої немає в медичних підручниках. Історія тринадцятиденного допиту святителя Луки.
Демон на порозі: що Каїн знав про молитву
Авель не вимовляє в Біблії жодного слова. Чотири глави – і повна мовчанка. Його єдина промова – голос крові із землі. Але іноді тиша говорить точніше за будь-які слова.
Торжество православ'я: чому за золотом риз часто ховається розчарування
Про те, чому неофіти 90-х пішли в тишу, як розпізнати «темного двійника» Церкви і де насправді шукати світло.