Грузинська Церква канонізувала двох царів, двох ігумень та Католикоса

Баграт III (960-1014) прославився як цар-об'єднувач. Йому вдалося об'єднати під своєю владою майже всю Грузію за винятком Тбілісі, який залишався під владою арабів.

Соломон I (1735-1784) був царем Імеретії (західної Грузії) у другій половині XVIII століття. Він успішно воював з турками – у тому числі в союзі з росіянами, пише Вікіпедія.

Католикос-Патріарх Калістрат народився в 1866 році у родині священика в імеретинському селі. За даними Вікіпедії, закінчив Тифлиську семінарію та Київську духовну академію. Був рукопокладений у священики в 1892 році. У 1925 році став єпископом, у 1932 –обраний Католикосом. Вступивши у керування Церквою, він прагнув зупинити процес закриття, руйнування і розграбування храмів та монастирів, зберігаючи при цьому лояльне ставлення до радянської влади.

Ігуменя Ніна (Ніно) Амілахварі жила у другій половині XIX століття. Її стараннями було відроджене чернече життя в обителі св. Ніни в Самтавро (Мцхета).

Схиігуменя Фамарь (Тамара Олександрівна Марджанішвілі, 1869-1936) прийняла чернецтво у монастирі Бодбе, де закінчила свій життєвий шлях св. рівноапостольна Ніна. У 1902 стала ігуменею цієї обителі. У 1905 році, після замахів на її життя під час революційних подій, була переведена до Москви, де очолила Покровську громаду, пише сайт храму Благовіщення в Тайнинському. Згодом заснувала Серафимо-Знаменський скит під Москвою. Після закриття скиту більшовиками жила у підмосковному Перхушкові, в 1931 році була арештована і заслана в Сибір. Через три роки матері Фамарі, яка вже була невиліковно хворою, дозолили повернутися до Підмосков'я, де вона і померла в 1936 році.

Читайте також