11 січня – пам'ять преподобного Маркелла, ігумена обителі «Невсипущих»

.

Весь майно, що дісталось від батьків, він роздав убогим, порвавши зв'язок із світом. В Ефесі під керівництвом досвідченого старця Маркелл вступив на шлях подвижництва, але потім пішов у Візантію до преподобного Олександра, ігумена обителі «Невсипущих». Обитель отримала назву від того, що в ній псалмоспіви звершувались безперервно – вдень і вночі.

Преподобний прийняв Маркелла та постриг його в чернецтво. Ревно борючись у недосипанні, пості та молитві, святий рано удостоївся великих духовних обдарувань і дару прозорливості. Він передбачив день кончини отця Олександра та своє обрання ігуменом, але, будучи сам ще молодим, не захотів мати підлеглих і тимчасово пішов з обителі, обходив монастирі, отримуючи повчання від старців.

Після смерті святого Олександра, коли ігуменом був поставлений отець Іоанн, Маркелл повернувся, до великої радості братії. Отець Іоанн зробив Маркелла своїм найближчим помічником. Після смерті Іоанна святий Маркелл, всупереч своєму бажанню, був обраний ігуменом монастиря і в цьому сані перебував 60 років.

Далеко поширилась слава про його святе життя. До Маркелла приходили здалеку знатні й прості, багаті й вбогі. Ті, хто оточував святого, багато разів бачили Ангелів, які супроводжували святого та охороняли його. Допомогою Божою обитель «Невсипущих» упорядковували.

Святий Маркелл, отримуючи від віруючих людей кошти на її розширення та оздоблення, побудував прекрасну велику церкву, лікарню, гостиний дім. Своєю молитвою преподобний лікував хвороби, виганяв бісів та творив чудеса.

Один з іноків був посланий до Анкари і там захворів. Будучи при смерті, він подумки звернувся до свого вчителя. В той же час преподобний Маркелл духовним слухом почув крик учня, став на молитву, і хворий негайно видужав.

Коли корабель, на якому перебували його ченці, опинився у небезпеці, молитвою преподобний втішив морську бурю. Коли святому сказали, що у Візантії вирує пожежа, він слізно молився за місто, що гине у вогні, і пожежа стихла, немов потушена сльозами преподобного.

Одного разу слуга якогось вельможі Ардавурія, несправедливо звинувачений, сховався в обителі від гніву пана. Ардавурій двічі вимагав від святого Маркелла, щоб він видав йому Іоанна, але той щоразу відмовляв. Тоді Ардавурій прислав загін воїнів, і монастир був оточений. Розчарована братія прийшла до авви, просячи про порятунок від біди.

Святий Маркелл один безстрашно вийшов за ворота монастиря до воїнів, тримаючи хрест. Преподобного оточувало сяйво, від хреста виходили блискавки, чувся грім. Тоді загін кинувся навтіки. Ардавурій, дізнавшись від воїнів про те, що трапилось, жахнувся і, заради святого Маркелла, простив слугу.

Преподобний мирно преставився до Бога у 485 році. Його вірний учень Лукіан тяжко сумував про нього, але на п'ятий день після смерті преподобний Маркелл з'явився йому та втішив, передбачивши швидку кончину.

Читайте також