25 січня – пам'ять святої мучениці Татіани

Досягши повноліття, Татіана не стала виходити заміж і всі свої сили віддала Церкві. Вона була поставлена дияконісою в одному з римських храмів і служила Богові в пості і молитві, доглядаючи за хворими та допомагаючи нужденним. Праведність свою Татіані належало увінчати вінцем мучеництва.

Коли Римом почав правити шістнадцятирічний Олександр Север, вся влада зосередилась у руках найлютішого ворога і гонителя християн Ульпіана. Схоплено було і дияконісу Татіану. Коли її привели в храм Аполлона, щоб змусити принести жертву ідолу, свята помолилася – і раптово стався землетрус, ідола рознесло на шматки, а частина храму обвалилася та придавила жерців і багатьох язичників. Біс, який жив в ідолі, з криком втік від того місця, при цьому всі бачили тінь, що пронеслась у повітрі. 

Тоді стали бити святу діву, викололи їй очі, але вона мужньо терпіла все, молячись за своїх мучителів, щоб Господь відкрив їм духовні очі. І Господь почув молитву Своєї раби. Катам відкрилося, що чотири Ангели оточили святу і відводили від неї удари, і було їм чутно Голос з небес, звернений до святої мучениці. Всі вони, восьмеро, увірували в Христа і впали до ніг святої Татіани, просячи відпустити їм їхній гріх проти неї. За сповідання себе християнами вони були піддані тортурам і страчені, прийнявши Хрещення кров'ю.

Наступного дня святу Татіану знову піддали мукам: її оголили, били, стали бритвами різати її тіло, і тоді з ран замість крові полилося молоко, і в повітрі розлилися пахощі. Мучителі знесилились і заявили, що хтось невидимий б'є їх самих залізними палицями, дев'ять з них тут же померли. Святу кинули до в'язниці, де вона молилася всю ніч і з Ангелами оспівувала хвали Господу. Настав новий ранок, і святу Татіану знову привели на суд.

Вражені мучителі побачили, що після стількох страшних мук вона з'явилась абсолютно здоровою та ще більш сяючою і прекрасною, ніж раніше. Її почали благати принести жертву богині Діані. Свята зробила вигляд, що згодна, і її привели до капища. Свята Татіана перехрестилась і почала молитись, – і раптом пролунав оглушливий удар грому, і блискавка спопелила ідола, жертви та жерців.

Мученицю знову жорстоко катували, а на ніч знову кинули в темницю, і знову до неї з'явилися Ангели Божі і зцілили її рани. Наступного дня святу Татіану привели до цирку і випустили на неї голодного лева; звір не торкнувся святої та почав лагідно лизати її ноги. Льва хотіли загнати назад у клітку, і тут він розірвав одного з мучителів.

Татіану кинули у вогонь, але і вогонь не пошкодив мучениці. Язичники, думаючи, що вона чародійка, обстригли їй волосся, щоб позбавити її чарівної сили, і замкнули в храмі Зевса. Але сили Божої не можна відняти.

На третій день прийшли жерці в оточенні натовпу, готуючись принести жертви. Відчинивши храм, вони побачили поваленого в прах ідола і святу мученицю Татіану, яка радісно закликала Ім'я Господа Іісуса Христа.

Всі тортури були вичерпані, їй ухвалили смертний вирок, і мужня страждалиця була усічена мечем. Разом з нею, як християнин, був страчений і батько святої Татіани, який відкрив їй істини віри Христової.

Читайте також