1 лютого – пам'ять преподобного Макарія Великого, Єгипетського

Преподобний Макарій Великий, Єгипетський, народився у селищі Птинапор, в Нижньому Єгипті. За бажанням батьків він одружився, але швидко овдовів.

Після смерті батьків преподобний Макарій роздав залишене майно на поминання батьків та став старанно молитися, щоб Господь показав йому наставника на шляху спасіння. Господь послав йому такого керівника в особі досвідченого старця-ченця, який жив у пустелі, неподалік від селища.

Старець прийняв юнака з любов'ю, настановив його в духовній науці бдіння, посту і молитви та навчив рукоділлю – плетінню кошиків. Побудувавши окрему келію неподалік від своєї, старець розташував в ній учня.

Ворог спасіння почав наполегливу боротьбу з подвижником. Злі люди підняли проти святого боротьбу, обмовивши його у спокушанні дівчини з ближнього селища. Його витягли з келії, били, знущалися з нього. Преподобний Макарій переносив спокусу з великим смиренням. Гроші, виручені за свої кошики, він без нарікання відсилав на прогодування дівчини. Невинність блаженного Макарія відкрилася, коли дівчина, промучившись багато днів, ніяк не могла народити. Тоді вона в муках сповідала, що оббрехала відлюдника, та вказала на справжнього винуватця гріха.

Проживши три роки в пустелі, він пішов до святого Антонія Великого, батька єгипетського чернецтва, і, за порадою святого авви, пішов у Скитську пустелю. Багато нападів демонів відчув на собі преподобний Макарій: одного разу він ніс з пустелі пальмові гілки для плетіння кошиків, на шляху зустрів його диявол і хотів вдарити святого серпом.

Але диявол не зміг здійснити цього і сказав: «Макарій, я терплю від тебе велику скорботу, бо не можу перемогти тебе, у тебе є зброя, якою ти відбиваєш мене, це – твоє смирення».

Коли святому виповнилося 40 років, він був посвячений у сан священика і поставлений настоятелем монахів, що жили у Скитській пустелі. Одного разу святий авва застав у своїй келії злодія, який складав його речі на віслюка, що стояв біля келії. Не подавши виду, що він власник цих речей, преподобний став мовчки допомагати з'язувати поклажу. Відпустивши його з миром, блаженний сказав собі: «Ми нічого не принесли в цей світ, зрозуміло, що нічого не зможемо і винести звідси. Нехай буде благословенний Господь в усьому!».

У роки царювання імператора Валента-аріянина преподобний Макарій Великий разом з преподобним Макарієм Александрійським піддався переслідуванню з боку аріянського єпископа Луки. Обох старців схопили і, посадивши на корабель, відвезли на пустельний острів, де жили язичники. Там, за молитвами святих, отримала зцілення дочка жерця, після чого сам жрець і всі жителі острова прийняли святе Хрещення. Дізнавшись про те, що трапилося, аріанський єпископ усоромився та дозволив старцям повернутися у свої пустелі.

Шістдесят років провів святий авва Макарій в мертвій для світу пустелі. Свій великий подвижницький досвід авва втілив у глибокі Богословські твори. П'ятдесят бесід та сім подвижницьких слів залишились дорогоцінною спадщиною духовної мудрості преподобного Макарія Великого.

Він вважав, що доля людини визначається дійсним станом її душі, самовизначенням її до доброго або злого. «Якщо душа в цьому ще світі не прийме в себе святині Духа за велику віру і за молитви, і не зробиться причасною до Божественного єства, то вона не придатна для Небесного Царства».

Чудеса і видіння блаженного Макарія описані в книзі пресвітера Руфіна, житіє ж його склав преподобний Серапіон, єпископ Тмунтський (Нижній Єгипет), один з відомих діячів Церкви IV століття.

Читайте також