5 лютого – пам'ять священномученика Климента

Священномученик Климент народився в Галатійському місті Анкірі у 258 році від батька-язичника та матері-християнки. У дитинстві втратив батька, а на дванадцятому році – і матір, яка передбачила йому мученицьку смерть за віру в Христа.

Його всиновила жінка Софія, яка виховувала його в страху Божому. Під час страшного голоду в Галатії деякі язичники кидали своїх дітей, не маючи можливості їх прогодувати, і Софія збирала нещасних до себе, годувала й одягала їх, а святий Климент допомагав їй у цьому.

За добродійне життя святий Климент у двадцятирічному віці був рукопокладений у єпископа Анкірського. Незабаром спалахнуло гоніння Діоклетіана на християн. За доносом був притягнутий до відповідальності і єпископ Климент.

Правитель Галатії Дометіан намагався схилити святого до поклоніння язичницьким богам, але єпископ Климент твердо сповідував віру Христову. Його вішали на дереві, різали тіло гострим залізом так, що видні були кістки, жорстоко били палицями та камінням, крутили на колесі і палили на повільному вогні.

Господь зберігав Свого страждальця і чудесно зцілював його понівечене тіло. Діоклітіан, побачивши мученика абсолютно здоровим, піддав його ще більш жорстоким тортурам, а потім кинув до в'язниці.

Багато хто з язичників, бачачи мужність святого і чудесне зцілення його від ран, увірували в Христа. До святого Климента у в'язницю стікалися люди для настанов, зцілень та Хрещення, тож темниця перетворилася на храм. Діоклітіан, вражений дивним терпінням святого Климента, відіслав його у Нікомідію до свого співправителя Максиміана.

Дорогою, на кораблі, до святого приєднався його учень Агафангел, який уник страти з іншими сповідниками та бажав постраждати і померти за Христа разом з єпископом Климентом.

Імператор Максиміан віддав святих Климента і Агафангела правителю Агріппіну, який піддав їх таким нелюдським катуванням, що навіть в глядачів-язичників спалахнуло співчуття до мучеників і вони побили каменями мучителів.

Отримавши свободу, святі зцілювали жителів міста покладанням рук, хрестили і наставляли людей, які стікалися до них у безлічі. Знову схоплені за розпорядженням Максиміана, вони були відправлені на батьківщину в місто Анкір, де князь Анкірський Куріній знову піддав їх мукам, а потім відіслав у місто Амісію до намісника Дометія, що відрізнявся особливою жорстокістю.

в Амісії святі мученики були кинуті у кипляче вапно, пробули в ньому добу і залишилися неушкодженими. З них здирали шкіру, били залізними палицями, клали на розжарені залізні ліжка та поливали сіркою. Святим все це не шкодило, і вони були відправлені до Тарсу для нових мук. По дорозі в пустелі святому Клименту, за його молитвою, було дано одкровення, що він ще 28 років страждатиме за Ім'я Христове. Зазнавши безліч мук, святі були кинуті до в'язниці.

Після смерті Максиміана святий Агафангел був усічений мечем.

Святого Климента звільнили анкірскі християни з в'язниці та відвезли в печерний храм. Там, після звершення Літургії, святий сповістив віруючим швидке закінчення гонінь і свій близький відхід. Святий мученик дійсно незабаром був убитий воїнами міста, що увірвалися в храм. Святому відсікли мечем голову під час принесення ним Безкровної Жертви.

Читайте також