10 лютого Церква вшановує пам'ять преподобного Єфрема Сиріна, вчителя покаяння

Преподобний Єфрем Сирін, вчитель покаяння, народився на початку IV століття (рік його народження точно невідомий) в місті Низибії (Месопотамії) у християнській родині бідних хліборобів.

Батьки виховали сина в благочесті. Але, відрізняючись з дитинства запальним, дратівливим характером, він в юності часто сварився, здійснював необдумані вчинки, навіть сумнівався у Промислі Божому, поки не отримав від Господа напоумлення, яке направило його на шлях покаяння та спасіння.

Одного разу його несправедливо звинуватили у крадіжці овець та посадили в темницю. У ній він почув уві сні голос, що закликав його до покаяння та виправлення життя. Його було виправдано та звільнено. В Єфремі прокинулося глибоке покаяння. Юнак пішов у навколишні гори і став відлюдником. Такий вид християнського подвижництва був введений у Низибії учнем преподобного Антонія Великого єгипетським пустельником Євгеном.

Серед пустельників особливо виділявся знаменитий аскет, проповідник християнства та викривач аріан єпископ Низибійської Церкви святий Яків (пам'ять 13 січня). Преподобний Єфрем став одним з його учнів.

Після взяття Низибії персами у 363 році преподобний Єфрем покинув пустелю та оселився в монастирі поблизу міста Едесси. Преподобний і усно, і письмово навчав усіх покаянню, вірі та благочестю, викривав аріанську єресь, що бентежила тоді християнське суспільство. Язичники, слухаючи проповіді преподобного, зверталися в християнство.

Чимало потрудився він і в тлумаченні Священного Писання – поясненні П'ятикнижжя Мойсея. Ним написано багато молитов і піснеспівів, які збагатили церковне Богослужіння. Відомі молитви до Пресвятої Трійці, Сина Божого та Пресвятої Богородиці. Він написав для своєї Церкви піснеспіви на дні двунадесятих Господніх свят (Різдво Христове, Хрещення), Воскресіння, похоронні співи. Його покаянна молитва «Господи і Владико життя мого...» читається під час Великого посту і закликає християн до духовного оновлення.

Між пророками святий Давид, переважно, псалмоспівець; між святими отцями Церкви преподобний Єфрем Сирін – переважно молитовник. Духовна досвідченість зробила його наставником ченців і помічником едеських пастирів. Преподобний Єфрем писав по-сирійськи, але його творіння дуже рано були перекладені на грецьку та вірменську мови, а з грецької – на латинську та слов'янську.

Преподобний Єфрем, за своїм смиренням вважаючи себе нижчим і гіршим за всіх, в кінці життя відправився до Єгипту, щоб побачити подвиги видатних пустельників. Він був прийнятий там як бажаний гість і сам отримав велике утішення від спілкування з ними. На зворотному шляху він відвідав у Кесарії Каппадокійській святителя Василія Великого, який побажав висвятити його у пресвітера, але преподобний вважав себе недостойним ієрейства і, за наполяганням святителя, прийняв лише сан диякона, в якому перебував до смерті. Згодом святитель Василій Великий запрошував преподобного Єфрема на кафедру єпископа, але святий представився юродивим, щоб відхилити від себе цю честь, за смиренням вважаючи себе негідним її.

По поверненні у свою Едеську пустелю преподобний Єфрем хотів провести кінець життя на самоті. Але Промисел Божий ще раз викликав його на служіння ближнім. Жителі Едеси страждали від лютого голоду. Сильним словом преподобний спонукав багатих надавати допомогу незаможним. На приношення віруючих він побудував богадільню для жебраків і хворих. Потім преподобний пішов у печеру під Едесой, де й залишився до кінця свого життя.

Читайте також