3 березня Церква вшановує пам'ять святителя Льва I Великого, папи Римського

Святитель Лев I Великий, папа Римський, отримав прекрасну і різнобічну освіту, яка відкривала перед ним блискучу світську кар'єру. Однак, прагнучи до духовного життя, він обрав інший шлях і став архідияконом при святому папі Сиксті III, а після його смерті був обраний, у вересні 440 року, папою Римської Церкви.

Це був важкий для Церкви час, коли єретики облягали твердиню Православ'я своїми спокусливими псевдовченнями.

Святитель Лев вмів поєднувати пастирську м'якість і доброту з непохитною твердістю в питаннях віросповідання. Саме він став основним захисником Православ'я проти єресі Євтихія і Діоскора, що вчили про одну природу в Господі Іісусі Христі, та єресі Несторія.

Він використав увесь свій вплив для того, щоб примирити збентежену єретиками Церкву і своїми посланнями до святих Константинопольських царів Феодосія II та Маркіана діяльно сприяв скликанню IV Вселенського Халкідонського Собору (451) для засудження єресі монофізитів.

На Соборі, де були присутні 630 єпископів, було оприлюднено послання святителя Льва до вже покійного тоді святителя Флавіана, Патріарха Константинопольського, потерпілого за Православну віру від розбійницького Ефеського собору в 449 році. У посланні святителя Льва було викладено Православне вчення про дві природи в Господі Іісусі Христі. З вченням цим погодилися всі присутні на Соборі єпископи. Єретики Євтихій і Діоскор були відлучені від Церкви.

Святитель Лев з'явився також захисником своєї вітчизни від натиску варварів. У 452 році він силою свого слова утримав від розорення Італії грізного ватажка гунів Аттілу, а в 455 році, коли ватажок вандалів Гензеріх вдерся у Рим, він зумів переконати його не піддавати місто руйнуванню, не палити будівель та не проливати крові.

Святитель Лев дожив до глибокої старості. Він заздалегідь знав про свою смерть і приготував себе теплою молитвою і добрими справами до переходу з цього світу у вічність.

Він помер у 461 році і був похований в Римі, у Ватиканському соборі. Його літературна і Богословська спадщина складається з 96 проповідей та 143 послань, з яких найвідоміше – до святителя Флавіана.

Читайте також