11 березня Церква вшановує пам'ять святителя Порфирія, архієпископа Газького

Святитель Порфирій, архієпископ Газький, народився близько 346 року у Фессалоніках, в Македонії. Батьки його були людьми заможними, і це дозволило святителю Порфірію отримати гарну освіту.

Маючи схильність до чернечого життя, в двадцять п'ять років він залишив батьківщину і вирушив до Єгипту, де подвизався на горі Нітрійській під керівництвом преподобного Макарія Великого. Там він зустрівся з блаженним Ієронімом, який відвідував у той час єгипетські монастирі. І разом з ним вирушив до Єрусалиму на поклоніння святим місцям і Животворчому Хресту Господньому, після чого оселився в пустелі Йорданській для молитовного і постницького подвигу.

Там святий Порфирій впав у тяжку недугу. Для зцілення він вирішив йти до святих місць Єрусалиму.

Одного разу, коли він у повному розслабленні і забутті лежав біля підніжжя Голгофи, Господь відвідав Свого раба в рятівному сновидінні. Святий Порфирій побачив Іісуса Христа, який зійшов з Хреста та звернувся до нього зі словами: «Прийми це Дерево і бережи його».

Прокинувшись, він відчув себе здоровим. Слова Спасителя незабаром справдилися: Патріарх Єрусалимський висвятив святого Порфирія у пресвітерський сан і поставив хранителем Чесного Древа Хреста Господнього.

У той час святий Порфирій отримав свою частку батьківської спадщини – 4 тисячі золотих монет. Всі їх він роздав нужденним та на прикрасу храмів Божих.

У 395 році помер єпископ міста Гази (в Палестині).

Місцеві християни вирушили в Кесарію до митрополита Іоанна з проханням поставити їм нового єпископа, котрий міг би протидіяти язичникам, що переважали в їхньому місті і гнобили християн.

Господь вселив митрополиту закликати єрусалимського пресвітера Порфирія. Зі страхом і трепетом прийняв подвижник святительський сан, зі сльозами вклонився Животворчому Древу та вирушив на виконання нового послуху.

У Газі він виявив лише три християнські церкви, а язичницьких капищ та ідолів – безліч.

У той час сталося бездощів'я і велика засуха. Жерці приносили жертви ідолам, але лихо не припинялося. Святитель Порфирій призначив для всіх християн піст, звершив всенічне бдіння та обійшов з хресним ходом все місто. Відразу ж небо вкрилося хмарами, загримів грім і пролився рясний дощ. Бачачи таке диво, багато язичників вигукували: «Один Христос є Бог Істинний!» Після цієї події до Церкви приєдналися, прийнявши святе Хрещення, 127 чоловіків, 35 жінок і 14 дітей, а незабаром і ще 110 осіб.

Проте язичники продовжували гнобити християн, усували їх від громадських посад, обтяжували податками. Святитель Порфирій і митрополит Кесарії Іоанн вирушили до Константинополя, щоб просити захисту в імператора. Їх прийняв святитель Іоанн Златоуст і надав дієвої допомоги.

Святителі Іоанн і Порфирій були представлені імператриці Євдоксії, яка в той час чекала дитину. «Потрудися за нас, – сказали єпископи імператриці, – і Господь пошле тобі сина, який запанує за твого життя». Євдоксія дуже бажала мати сина, бо раніше у неї народжувалися дочки. І дійсно, в імператорському сімействі, за молитвою святителів, народився спадкоємець. В 401 році вийшов указ імператора про руйнування в Газі ідольських капищ і надання християнам привілеїв. Крім того, імператриця дала святителям кошти на будівництво нового храму, який був побудований в Газі на місці найголовнішого капища.

Святитель Порфирій до кінця життя повністю затвердив християнство в Газі і абсолютно огородив свою паству від утисків язичників. За молитвами святителя відбувалися численні чудеса та зцілення. Протягом 25 років наставляв архіпастир словесне стадо і преставився в похилому віці, в 420 році.

Читайте також