26 березня Церква згадує преподобного Аніна пресвітера

Преподобний Анін пресвітер народився у Халкідоні у християнській родині. Після смерті батьків у п'ятнадцятирічному віці він пішов у монастир, де прийняв чернечий постриг.

У пошуках повного мовчання він пішов вглиб пустелі, де річка Євфрат відділяла Сирію від Персії. Там він зустрів старця Маіума і оселився разом з ним. Обидва подвижники проводили вели дуже суворий спосіб життя.

На всю Святу Чотиридесятницю вони нічого не їли, насолоджуючись і дбаючи про їжу духовну. Святий Анін щодня здалеку носив питну воду. Одного разу він повернувся з повними глечиками раніше звичайного, бо Ангел наповнив посудини водою.

Старець Маіум зрозумів, що його учень досяг високої духовної досконалості, і просив святого Аніна бути його наставником, але той, за своїм смиренням, відмовився. Згодом старець переселився в монастир, а святий Анін залишився один в пустелі.

Постійними подвигами святий переміг в собі пристрасті і удостоївся дару зцілення і прозорливості. Навіть дикі звірі корилися і служили йому. Куди б не пішов святий, за ним ішли два леви, одному з яких він зцілив виразку на лапі.

Чутка про святого поширилася по всій окрузі, і до нього почали приходити хворі та одержимі злими духами, прохаючи зцілення. Навколо святого зібралося також кілька учнів. Одного разу, на сімнадцятому році його подвижництва, до святого прийшли кілька людей і попросили чимось утамувати спрагу.

Сподіваючись на силу Божу, преподобний послав одного з учнів до висохлого колодязя. Дивом Божим колодязь наповнився доверху і цієї води вистачило на багато днів. Коли вода скінчилася, преподобний не наважився знову просити дива Божого для себе, а став ночами сам носити воду з Євфрату.

Єпископ Неокесарійський Маврикій неодноразово відвідував преподобного і висвятив його в сан пресвітера, хоча смиренний подвижник не наважувався прийняти священний сан. Дізнавшись, що святий сам здалеку носить воду, єпископ двічі дарував йому ослів, проте преподобний щоразу віддавав їх бідним і продовжував носити воду сам. Тоді єпископ велів викопати великий колодязь, який час від часу наповнювали, приганяючи ослів з міста.

Святий Анін прозрів про бажання одного монаха-стовпника, який подвизався далеко від нього, зійти зі стовпа, щоб поскаржитися до суду на розбійника, який поранив його каменем. Святий Анін написав стовпнику лист, наставляючи його не робити задуманого. Лист преподобного було доставлено стовпнику прирученим левом, і це врозумило його.

Одна благочестива жінка, захворівши, вирушила до преподобного Аніна просити його молитов. На шляху її зустрів розбійник. Не знайшовши у жінки грошей, він вирішив насильно примушувати її до гріха. Жінка закликала на допомогу преподобного і вигукнула: "Святий Аніне, допоможи мені!"

На розбійника раптово напав жах, і він відпустив жінку. Прийшовши до преподобного, жінка розповіла йому про все і отримала зцілення. Розбійник, розкаявшись, теж прийшов до преподобного, прийняв Хрещення і постригся в ченці. Спис, що він встромив у землю, маючи намір вчинити насильство, пустив пагони і став могутнім дубом.

Глибоким старцем, у 110 років, святий передбачив час своєї кончини і вказав, братії на свого наступника по ігуменству.

Перед кончиною святий Анін розмовляв зі святими пророками Мойсеєм, Аароном і Ором, котрі явилися йому у видінні. Зі словами: "Господи, прийми дух мій", – святий відійшов до Господа.

Читайте також