13 квітня Церква вшановує священномученика Іпатія, єпископа Гангрського

Коли в 326 році святитель Іпатій повертався з Константинополя в Гангри, в пустельному місці на нього напали послідовники розкольників Новата і Феліциссима. Єретики побили його мечами та киями і скинули з високого берега в болото.

Подібно до первомученика архідиякона Стефана, святитель Іпатій молився за своїх вбивць. Одна жінка-аріянка вдарила святителя каменем по голові, і він помер. Вбивці сховали тіло мученика у печері, де його знайшов селянин, котрий зберігав там солому. Упізнавши тіло єпископа, він поспішив повідомити про це у місті, і жителі Гангр з честю поховали мощі свого улюбленого архіпастиря.

Після смерті мощі святителя Іпатія прославилися численними чудесами, особливо вигнанням бісів і зціленням хвороб.

З давніх часів священномученик Іпатій особливо шанувався в Руській землі. Так, в 1330 році в Костромі був побудований Іпатіївський монастир, на місці явлення Божої Матері з Предвічним Немовлям та предстоячими святими – апостолом Филипом та священномучеником Іпатієм, єпископом Гангрським.

Цей монастир згодом займав значне місце в духовному та суспільному житті нашого народу, особливо в роки Смутного часу. Найдавніші списки житія священномученика Іпатія були дуже поширені в руській писемності, і один з них увійшов до складу Четііх Міней митрополита Макарія.

В цьому житії зберігся запис про явлення Спасителя святителю Іпатію напередодні мученицької кончини. Шанованому святому складалися молитви, похвальні слова і повчання в день його пам'яті. Благоговійне шанування святителя Іпатія виразилося і в літургійній творчості руських авторів.

У ХІХ столітті була написана нова служба священномученику Іпатію, яка відрізняється від служби, написаної преподобним Іосифом Студитом, що міститься в березневій Мінеї.

Читайте також