27 квітня Церква вшановує святителя Мартина Сповідника, папу Римського

Святитель Мартин Сповідник, папа Римський, був уродженцем Тосканської області в Італії. Він здобув гарну освіту і вступив до кліру Римської Церкви. Після смерті Папи Феодора I пресвітер Мартин був обраний на престол.

У той час мир Церкви був порушений єрессю монофелітів, що отримала широке розповсюдження.

Нескінченні суперечки монофелітів з православними відбувалися у всіх верствах населення. Імператор Констанс (641-668) і Константинопольський Патріарх Павло II (641-654) також були прихильниками єресі монофелітів. Імператор Констанс видав єретичний «Зразок віри» (Тіпос), обов'язковий для всього населення. У ньому заборонялися всякі подальші суперечки.

Цей єретичний «Зразок віри» був отриманий у Римі в 649 році. Святий Папа Мартин, твердий поборник Православ'я, скликав у Римі Помісний Собор, який засудив монофелітську єресь. Святитель Мартин одночасно послав Константинопольському Патріархові Павлу послання, благаючи повернутися до Православного сповідання.

Читайте також: Як Римський Папа може бути православним святим?

Розгніваний імператор наказав воєначальникові Олімпію доставити святителя Мартина на суд. Але Олімпій, прибувши до Риму, побоявся духовенства і народу, що зійшовся на Собор, і підіслав воїна, щоб таємно вбити святого Папу. Коли вбивця наблизився до святителя Мартина, то несподівано осліп.

Переляканий Олімпій поспішно виїхав до Сицилії і незабаром був убитий в битві. В 654 році імператор послав до Риму з колишньою метою іншого воєначальника, Феодора, який пред'явив святителю Мартіну тяжкі звинувачення в таємному спілкуванні з ворогами імперії – сарацинами, зневазі Пресвятої Богородиці і неканонічному вступу на папський престол. Попри пред'явлені римським духовенством і мирянами докази повної невинності святого Папи, воєначальник Феодор вночі із загоном воїнів схопив святителя Мартина та відправив його на один з Цікладських островів (Наксос) в Егейському морі. Цілий рік нудився святитель Мартин на цьому майже безлюдному острові, терплячи шкоду та образи від варти. Потім змученого сповідника направили на суд до Константинополя.

Хворого старця принесли на ношах, але судді грубо наказали йому піднятися і відповідати стоячи. Поки тривав допит, воїни підтримували знесиленого від хвороби святителя. На суді виступили лжесвідки, які обмовили та звинуватили святого у зрадницьких зв'язках із сарацинами. Упереджені судді не стали навіть слухати виправдань святителя. У глибокій скорботі він сказав: «Господу відомо, яке велике благодіяння зробите ви мені, якщо скоро віддасте смерті».

Після такого суду святителя в роздертій одежі виставили на глум натовпу, якого змушували кричати: «Анафема Папі Мартину!» Але ті, хто знав, що святий Папа страждає безневинно, зі сльозами йшли. Нарешті сакелларій, посланий імператором, підійшов до воєначальника та оголосив вирок – позбавити Папу сану та піддати смертній карі. Напівголого святителя закували в ланцюги й відвезли до темниці, де ув'язнили з розбійниками. Вони були більш милосердні до святителя, ніж єретики.

Тим часом імператор прийшов до вмираючого Константинопольського Патріарха Павла і розповів йому про суд над святим Мартином. Той відвернувся від імператора і промовив: «Горе мені! Ще нове діяння до мого засудження», – і просив припинити муки святителя Мартина. Імператор знову послав до святителя у темницю нотарія та інших осіб для додаткового допиту. Святитель відповів їм: «Якщо навіть і роздрібнять мене, не буду в спілкуванні з Константинопольською Церквою, поки вона перебуває в зловір'ї». Мучителі були вражені мужністю сповідника і замінили смертну кару засланням у віддалений Херсонес Таврійський.

Там святитель і помер, виснажений хворобою, нуждою, голодом і злиднями († 16 вересня 655). Він був похований поза містом у Влахернській церкві в ім'я Пресвятої Богородиці.

Єресь монофелітів була засуджена на VI Вселенському Соборі у 680 році. Мощі святого папи Мартина сповідника були перенесені до Константинополя, а потім до Риму.

Читайте також