8 травня Церква вшановує преподобного Сильвестра Обнорського

Преподобний Сильвестр Обнорський був учнем і пострижеником преподобного Сергія Радонезького. Після проходження послуху в Троїцькій обителі преподобний Сильвестр отримав благословення на пустельництво.

У глухому лісі на річці Обнорі, що впадає в річку Кострому, він поставив на обраному місці хрест і почав подвизатися. Довго ніхто не знав про святого відлюдника. Його келію випадково виявив селянин, що збився зі шляху. Він розповів збентеженому самітнику, як потрапив у це місце, над яким раніше бачив то світлі промені, то хмарний стовп. Преподобний заплакав від горя, що місце усамітнення розкрито. Подорожанин упросив святого розповісти про себе.

Преподобний Сильвестр сказав, що живе тут вже чималий час, харчується корою дерев та корінням. Спочатку він знесилювався без хліба і падав від знемоги на землю. Але одного разу йому з'явився Ангел у вигляді дивовижного чоловіка і доторкнувся до нього рукою. Відтоді преподобний Сильвестр не зазнавав тяжкого стану. Тоді селянин ще раз, вже спеціально, прийшов до преподобного і приніс йому хліба й борошна на запас.

Досить було однієї зустрічі, щоб про подвиги відлюдника стало відомо багатьом. Незабаром до нього почали приходити селяни з навколишніх, хоча й неблизьких селищ. Преподобний Сильвестр не забороняв їм будувати келії поруч з ним.

Коли зібралася братія, преподобний сам вирушив до Москви та виклопотав у святителя Алексія благословення на створення храму на честь Воскресіння Христового. Святитель вручив йому антимінс і поставив ігуменом обителі.

З побудовою храму число братії швидко зросло, і преподобний часто віддалявся для молитви у дрімучий ліс. Це місце отримало назву «заповідного гаю», бо преподобний Сильвестр заборонив рубати там дерева. В глибині гаю преподобний сам викопав три криниці, а четверту – на схилі гори біля річки Обнори.

Коли преподобний повертався з усамітнення, біля монастиря його зазвичай чекало багато народу, кожен хотів отримати його благословення і почути повчання. Коли святий впав у передсмертну хворобу, згорьовані браття, коли він відходив в усамітнення, тим більше сумували через майбутню кончину святого. «Не скорбіть про це, мої любі, – говорив їм в утішення преподобний, – на все воля Божа. Зберігайте заповіді Господні і не бійтеся в цьому житті зазнати біди, щоб отримати нагороду на Небесах. Якщо ж я матиму сміливість у Бога і справа моя буде Йому завгодна, то це святе місце не збідніє і після мого відходу. Моліться тільки Господу Богу і Його Пречистій Матері, щоб позбавитися вам від спокус лукавого».

Преподобний помер 25 квітня 1379 року і був похований праворуч від дерев'яного Воскресенського храму.

Зберігся запис чудес преподобного від 1645 року, в якому описано 23 дива. Особливо багатьох зцілив преподобний від біснування (12 випадків) і несамовитості розуму, хвороби очей (6 випадків). Повчальним є чудо, звершене у 1645 році.

Ієромонах обителі Іов наказав селянам рубати заповідний гай на дрова і був за це уражений сліпотою. Через чотири тижні він усвідомив гріх, покаявся і дав обіцянку не поступати за своєю волею, а все робити за порадою братії. Ієромонах відслужив молебень у церкві, приклався до раки преподобного та прозрів.

Читайте також