17 травня Церква вшановує святу діву Пелагію

Свята діва Пелагія жила в III столітті у місті Тарсі Кілікійської області Малої Азії. Вона була дочкою знатних язичників і, коли почула від знайомих їй християн проповідь про Іісуса Христа Сина Божого, увірувала в Нього та побажала зберігати цнотливість, присвятивши Господу все своє життя.

Спадкоємець імператора Діоклетіана (усиновлений ним юнак), побачивши дівчину Пелагію, зачарувався її красою та забажав узяти її в дружини. Але свята діва сказала юнакові, що вона заручена з Безсмертним Нареченим – Сином Божим і відмовляється від земного подружжя.

Така відповідь Пелагії дуже розгнівала царственого юнака, проте він вирішив на деякий час залишити її в спокої, сподіваючись, що вона змінить свої думки. Тим часом Пелагія впросила матір відпустити її до своєї годувальниці, яка виховувала її в дитинстві, потай сподіваючись відшукати єпископа Тарсійського Клінона, що віддалився в гори під час гоніння на християн, та прийняти від нього святе Хрещення.

У сонному видінні Пелагії явився образ єпископа Клінона, який глибоко закарбувався в її пам'яті. Свята Пелагія вирушила до годувальниці на колісниці, в багатих шатах та у супроводі цілого почту слуг, як того побажала її мати. Назустріч святій Пелагії за особливою вказівкою Божою вийшов єпископ Клінон.

Пелагія одразу впізнала єпископа, образ якого явився їй уві сні. Вона впала до його ніг, просячи хрещення. За молитвою єпископа із землі вийшло джерело води. Єпископ Клінон хрестив святу Пелагію, під час таїнства з'явилися Ангели і покрили Божу обраницю світлим покривалом.

Причастивши благочестиву діву Святих Таїн, єпископ Клінон підніс разом із нею молитовну подяку до Господа та відпустив її в подальший шлях. Повернувшись до слуг, що на неї очікували, свята Пелагія проповідала їм про Христа, і багато хто з них навернулися та увірували.

Вона намагалася навернути до віри в Христа і свою матір, але озлоблена мати послала сказати царському синові, що Пелагія християнка і не бажає бути його дружиною. Юнак зрозумів, що Пелагія для нього втрачена, і, не бажаючи віддавати її на муки, сам пронизав себе мечем.

Тоді мати Пелагії злякалася гніву імператора, зв'язала дочку та відвела її на суд до Діоклітіана як християнку та уявну винуватицю смерті спадкоємця престолу. Імператор зачарувався незвичайною красою дівчини і намагався відвернути від віри в Христа, обіцяючи їй всілякі земні блага та зробити своєю першою дружиною.

Але свята діва з презирством відкинула пропозиції царя і сказала: «Ти дурієш, царю, кажучи мені такі речі. Знай же, що я не виконаю твого бажання, бо я гидую твоїм мерзенним шлюбом, так як у мене є Наречений – Христос, Цар Небесний. Не бажаю я твого царського, суєтного і тимчасового вінця, бо в Господа мого у Небесному Царстві мені уготовані три нетлінних вінця.

Перший за віру, бо я увірувала всім серцем своїм в Бога Істинного; другий за чистоту, тому що я вручила Йому моє дівування; третій за мучеництво, бо я хочу прийняти за Нього всяку муку і покласти душу мою заради моєї любові до Нього». Тоді Діоклітіан засудив Пелагію до спалення у розпеченому відлитому мідному волі.

Не дозволивши катам доторкнутися до свого тіла, свята мучениця сама, осінивши себе хресним знаменням, з молитвою увійшла в розжарену піч, у якій тіло її розплавилося, як миро, наповнивши все місто благоуханням; кістки ж святої Пелагії залишилися у вогні неушкодженими і були викинуті язичниками за місто.

Тоді з пустелі прийшли чотири лева і сіли біля кісток, не допускаючи до них ані птахів, ані звірів. Леви охороняли останки святої доти, поки не прийшов на те місце єпископ Клінон. Він зібрав їх і з почестю поховав.

Муки та смерть святої Пелагії відбулися в 290 році. У царювання імператора Костянтина, коли припинилися гоніння на християн, на місці поховання святої Пелагії була побудована церква.

Читайте також