6 червня Церква вшановує преподобного Симеона Стовпника

Преподобний Симеон Стовпник народився у 521 році в Антіохії Сирійській від благочестивих батьків Іоанна та Марфи.

Свята Марфа з юних років готувалась до безшлюбного життя і прагнула до чернецтва, але батьки наполягали на вступі в шлюб з юнаком Іоанном. Після старанної молитви в церкві в ім'я святого Іоанна Предтечі преподобній у видінні було вказано підкоритися волі батьків та вступити в шлюб.

У подружньому житті свята Марфа прагнула в усьому догоджати Богові і своєму чоловікові. Часто вона молилася про дарування їй дитини і обіцяла віддати її на служіння Господу. У своєму явленні святий Іоанн Предтеча відкрив благочестивій Марфі, що в неї народиться син, який буде служити Богу. Народжену дитину назвали Симеоном і охрестили у віці двох років.

Коли Симеону йшов шостий рік, в місті Антіохії стався землетрус, під час якого загинув його батько. Симеон під час землетрусу був у церкві. Вийшовши з неї, заблукав і сім днів провів у благочестивої жінки, яка дала йому притулок. Іоанн Предтеча, який знову з'явився блаженній Марфі, вказав, де перебуває загублений хлопчик.

Мати святого, знайшовши свою дитину, оселилася після землетрусу у передмісті Антіохії. Вже в дитинстві святому Симеону кілька разів являвся Господь Іісус Христос, пророкуючи йому майбутні подвиги та нагороди за них.

Шести років отрок Симеон пішов у пустелю, де деякий час перебував на повній самоті. В цей час його охороняв і годував світлоносний Ангел і, нарешті, привів у віддалений монастир, настоятель якого, ігумен Авва Іоанн, що подвизався на стовпі, з любов'ю прийняв юнака.

Через деякий час святий Симеон звернувся із проханням до старця Іоанна дозволити йому теж подвизатися на стовпі. З благословення ігумена неподалік від його стовпа братією монастиря був споруджений новий стовп. Звершивши постриг семирічного хлопчика в чернецтво, авва Іоанн сам звів його на цей стовп.

Юний подвижник, якого зміцнював Господь, швидко зростав духовно, перевершуючи в подвигах свого досвідченого наставника. За суворі подвиги святий Симеон отримав від Бога благодатний дар зцілень. Слава про подвиги юного ченця почала поширюватися за межі обителі, і до нього почали приходити з різних місць монахи та миряни, які хотіли почути його поради і отримати зцілення від хвороб. Смиренний подвижник продовжував користуватися настановами свого духовного керівника авви Іоанна.

На 11-му році життя юнак вирішив подвизатись на більш високому стовпі, до вершини якого вели 40 сходинок. До місця подвигів преподобного прийшли єпископи Антіохійський і Селевкійський, які висвятили святого подвижника в сан диякона, а потім дозволили йому зійти на новий стовп, на якому преподобний Симеон подвизався протягом 8 років.

Преподобний Симеон палко молився про дарування йому Святого Духа, і свята молитва подвижника була почута. Дух Святий зійшов на нього у вигляді палаючої свічки, наповнивши подвижника Божественною Премудрістю. Поряд з усними повчаннями святий Симеон посилав письмові повчання про покаяння, чернецтво, про втілення Христа і про майбутній Суд.

Після смерті старця святий Симеон так влаштував своє життя: від сходу сонця до 9 години пополудні він молився, потім до заходу сонця читав книги і переписував Святе Письмо, після чого знову ставав на молитву і молився всю ніч. Коли починався новий день, він, трохи відпочивши, зі сходом сонця починав звичайне молитовне правило.

Преподобний Симеон завершив подвиги на другому стовпі і за вказівкою Божою переселився на Дивну Гору, залишивши у своєму монастирі досвідченого старця для керівництва ченцями. Сходження на Дивну Гору ознаменувалося видінням Господа, Який стояв на вершині пагорба. Святий Симеон продовжив подвиги на тому місці, де бачив Господа, спочатку на камені, а потім на зведеному стовпі.

Преподобному Симеону було відкрите майбутнє, так, він передбачив смерть архієпископа Антіохійського Єфрема і хворобу єпископа Домна, що спіткала його в покарання за немилосердя. Нарешті, преподобний Симеон передбачив місту Антіохії землетрус і переконував всіх жителів покаятися в гріхах. На Дивній Горі святий Симеон влаштував монастир, храм якого будували зцілені ним від хвороб люди, в подяку за надану їм милість.

Для потреб монастиря преподобний випросив молитвою джерело води, і одного разу, під час нестачі зерна, за його молитвою до Господа, в коморі обителі примножилася пшениця. У 560 році за наказом Господа святий подвижник на 39-му році життя прийняв від єпископа Селевкійского Діонісія священний сан. В 75 років преподобний Симеон був повідомлений від Господа про майбутню свою кончину.

Він закликав братію монастиря, благословив їх у прощальній бесіді і мирно відійшов до Бога в 596 році, потрудившись в подвигу стовпництва 68 років.

Як за життя, так і після смерті преподобний здійснював чудеса, зцілюючи сліпих, хромих і прокажених, багатьох рятував від звірів, виганяв бісів і воскрешав мертвих.

Читайте також